Тирозол, таблетки, 5 мг, №50
Merck Healthcare, Німеччина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Тіамазол залежно від його дозування інгібує включення йоду в тирозин, а отже, інгібує неосинтез гормонів щитовидної залози. Ця властивість дає змогу проводити симптоматичне лікування гіпертиреозу незалежно від його етіології. Чи впливає тіамазол, окрім цього, на природний перебіг захворювання при імунологічно зумовленій формі гіпертиреозу (хворобі Грейвса), тобто чи пригнічує він імунопатогенетичний процес, що лежить в основі захворювання, на сьогодні не визначено.

Тіамазол не впливає на секрецію попередньо синтезованих тиреоїдних гормонів, цим пояснюється в окремих випадках різна тривалість латентного періоду дії препарату до нормалізації концентрації тироксину і трийодтироніну в плазмі крові, а внаслідок цього — до поліпшення клінічної картини. Препарат не впливає також на гіпертиреоз, який розвинувся внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті).

Фармакокінетика. Тіамазол швидко та повністю абсорбується в ШКТ. Після прийому внутрішньо C_max у плазмі крові досягається протягом 0,4–1,2 год. Зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою. Тіамазол накопичується у щитовидній залозі та повільно метаболізується у ній. Незважаючи на коливання рівнів у плазмі крові, накопичення тіамазолу в щитовидній залозі все ще призводить до утворення плато концентрації, внаслідок чого тривалість дії зберігається протягом приблизно 24 год після прийому разової дози препарату. Згідно з останніми даними кінетика метаболізму тіамазолу не залежить від функції щитовидної залози. Т_? препарату становить близько 3–6 год. У пацієнтів із печінковою недостатністю він більш тривалий. Тіамазол виводиться з сечею та жовчю, незначною мірою — з калом, що свідчить про ентерогепатичну циркуляцію. Виводиться з сечею (70% протягом 24 год). Лише невелика кількість тіамазолу екскретується у незміненому вигляді. Досвід щодо фармакологічної активності метаболітів на сьогодні відсутній. Доступні обмежені дані щодо фармакокінетики тіамазолу у хворих із порушеннями функції нирок та печінки (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Відсутні дані щодо повторного застосування дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Показання

лікування гіпертиреозу, включаючи:

– консервативне лікування гіпертиреозу, особливо з відсутнім або малих розмірів зобом;

– підготовку до хірургічного лікування при всіх формах гіпертиреозу;

– підготовку до лікування радіоактивним йодом, особливо пацієнтів із тяжкою формою гіпертиреозу;

– проміжну терапію після лікування радіоактивним йодом;

– профілактичне лікування пацієнтів із субклінічною формою гіпертиреозу, автономними аденомами або тиреотоксикозом в анамнезі, які потребують впливу йоду (наприклад діагностика із застосуванням йодовмісних контрастних препаратів).

Застосування

добову дозу застосовувати одноразово або розділити на кілька прийомів протягом дня. На початку лікування разові дози слід приймати протягом дня через однакові проміжки часу. Підтримувальну дозу приймати за 1 прийом під час або після сніданку.

Таблетки приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Загальні рекомендації щодо режиму дозування

Дорослим. Залежно від ступеня тяжкості захворювання і надходження йоду в організм рекомендована доза для дорослих становить 10–40 мг/добу. У багатьох випадках пригнічення продукування гормону щитовидної залози забезпечується при прийомі 20–30 мг препарату Тирозол на добу. У разі захворювання легкого ступеня тяжкості призначати препарат у нижчій дозі, при тяжкому ступені захворювання необхідно застосовувати Тирозол у початковій дозі 40 мг/добу.

Корекцію дози проводити індивідуально, враховуючи активність процесів метаболізму, зумовлених рівнем продукування гормону щитовидної залози.

Для проведення підтримувальної терапії рекомендовано таке дозування:

– підтримувальна доза Тирозолу — по 5–20 мг/добу в комбінації з левотироксином для профілактики гіпотиреозу;

– у вигляді монотерапії по 2,5–10 мг Тирозолу на добу.

У разі тиреотоксикозу, зумовленого підвищеним вмістом йоду, можливе застосування препарату у вищих дозах.

Дітям. Тирозол призначати дітям у початковій дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу.

Після нормалізації функції щитовидної залози дозу поступово знижувати до підтримувальної, що визначається з урахуванням індивідуальних особливостей метаболізму. У разі необхідності додатково призначати левотироксин.

Консервативне лікування тиреотоксикозу. Тривалість терапії Тирозолом становить від 6 міс до 2 років (в середньому — протягом 1 року). Можливість подовження періоду ремісії залежить від тривалості терапії. Якщо не вдається забезпечити ремісію, а проведення інших терапевтичних заходів неможливе, Тирозол можна застосовувати для довготривалої терапії у найнижчих ефективних дозах.

Пацієнтам зі звуженням трахеї і зобом дуже великих розмірів Тирозол слід застосовувати протягом короткого періоду. Довготривала терапія може призвести до росту зобу.

Підготовка до хірургічного лікування при всіх формах гіпертиреозу. Короткочасна підготовча терапія (протягом 3–4 тиж, у деяких випадках препарат можна застосовувати довше) сприяє відновленню еутиреоїдного стану, за рахунок чого знижується ризик, зумовлений хірургічним втручанням.

Хірургічне втручання проводиться одразу після досягнення еутиреоїдного стану. Терапію препаратом можна закінчувати за день до операції.

У період останніх 10 днів до операції хірург може додатково призначити препарати йоду у високих дозах для зміцнення тканин щитовидної залози.

Підготовка до лікування радіоактивним йодом. Препарат застосовувати для досягнення еутиреоїдного стану до початку терапії із застосуванням радіоактивного йоду. Попередня терапія Тирозолом особливо необхідна пацієнтам із тиреотоксикозом тяжкого ступеня, оскільки спостерігалися окремі випадки тиреотоксичного кризу після проведення лікування йодом без попередньої терапії Тирозолом.

Примітка. Слід враховувати, що похідні тіосечовини можуть знижувати чутливість тканин щитовидної залози до променевої терапії. При проведенні запланованої терапії із застосуванням радіоактивного йоду у зв’язку з автономними аденомами необхідно провести попередню терапію Тирозолом для попередження активації паранодулярної тканини.

Терапія у латентний період дії радіоактивного йоду. Тривалість терапії і дозу Тирозолу підбирають індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання, а також з урахуванням періоду до початку дії радіоактивного йоду (близько 4–6 міс).

Профілактика гіпертиреозу при призначенні препаратів йоду, при існуванні латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі. Зазвичай рекомендована доза становить 10–20 мг Тирозолу на добу та/або 1 г перхлорату щодня протягом 10 днів (наприклад при необхідності введення рентгеноконтрастного засобу, що виділяється нирками). Тривалість профілактичного лікування визначають з урахуванням тривалості періоду, протягом якого препарати йоду знаходяться в організмі.

Особливі групи пацієнтів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки знижується швидкість виведення тіамазолу. У зв’язку з цим препарат рекомендується застосовувати у найнижчих ефективних дозах, у період терапії препаратом необхідно проводити моніторинг стану пацієнта.

Пацієнтам із нирковою недостатністю рекомендуються індивідуальна корекція дози і постійний моніторинг, оскільки недостатньо даних щодо фармакокінетичних властивостей препарату у цієї групи пацієнтів.

Пацієнтам літнього віку рекомендуються індивідуальна корекція дози та постійний моніторинг, даних щодо накопичення препарату в організмі немає. Препарат рекомендується застосовувати у найнижчих ефективних дозах.

Діти. Препарат не призначати дітям віком до 3 років у даній лікарській формі. Дітям Тирозол призначають у початковій дозі 0,5 мг/кг маси тіла на добу. Після нормалізації функції щитовидної залози дозу поступово знижувати до підтримувальної, що визначається з урахуванням індивідуальних особливостей метаболізму. У разі необхідності додатково призначати левотироксин.

Протипоказання

– гіперчутливість до тіамазолу, інших похідних тіонамідів або будь-якого компонента препарату.

– Помірні та тяжкі порушення кількісного складу крові (гранулоцитопенія).

– Холестаз перед початком лікування, не спричинений тиреотоксикозом.

– Ураження кісткового мозку при проведеній раніше терапії тіамазолом або карбімазолом.

Поєднана терапія препаратом Тирозол та тиреоїдними гормонами у період вагітності протипоказана (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).

Побічна дія

небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (1/10 000).

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — агранулоцитоз (0,3–0,6% випадків). Може також виявлятися через тижні або місяці після початку лікування, що потребує припинення застосування препарату. У більшості випадків агранулоцитоз зникає самостійно; дуже рідко — тромбоцитопенія, панцитопенія, генералізована лімфаденопатія.

З боку ендокринної системи: дуже рідко — інсуліновий аутоімунний синдром (з яскраво вираженим зниженням рівня глюкози у крові).

З боку нервової системи: рідко — виникають порушення смакових відчуттів (дисгевзія, агевзія), що самостійно минають після припинення застосування препарату. Однак смакові відчуття можуть відновлюватися кілька тижнів; дуже рідко — неврити, полінейропатія.

З боку травного тракту: дуже рідко — гостре запалення слинних залоз.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — описано окремі випадки холестатичної жовтяниці або токсичного гепатиту. Симптоми, як правило, зникають після припинення застосування препарату. Клінічні малопомітні симптоми застою жовчі в період лікування слід відрізняти від дисфункцій, спричинених гіпертиреозом, таких як підвищення рівня ?-глутамілтрансферази та ЛФ або підвищення рівня специфічного кісткового ізоферменту ЛФ.

З боку шкіри та підшкірної тканини: дуже часто — алергічні шкірні реакції різного ступеня тяжкості (свербіж, висип, кропив’янка). Зазвичай виникають алергічні шкірні реакції помірного ступеня тяжкості, що часто зникають при подальшій терапії; дуже рідко — тяжкі форми алергічних шкірних реакцій, включаючи генералізовані дерматити; алопеція; червоний вовчак, індукований лікарським засобом.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто — артралгія, може розвиватися поступово та виникати навіть через кілька місяців терапії.

Загальні розлади: рідко — медикаментозна лихоманка.

Діти. Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей очікуються подібними до тих, що спостерігаються у дорослих пацієнтів.

Дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій гіперчутливості, таких як генералізований дерматит, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, у дорослих пацієнтів та дітей.

Особливості застосування

препарат Тирозол не рекомендується застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості помірного ступеня тяжкості в анамнезі (наприклад алергічний висип, свербіж).

Пацієнтам, у яких відмічають зоб дуже великих розмірів та звуження трахеї, слід протягом якомога коротшого періоду та під ретельним наглядом лікаря застосовувати препарат Тирозол у зв’язку з ризиком росту зоба.

Повідомлялося про виникнення агранулоцитозу у 0,3–0,6% випадків. Перед початком лікування необхідно звернути особливу увагу на симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, лихоманка). Зазвичай симптоми виникають протягом перших тижнів лікування, однак їх поява можлива через кілька місяців або під час повторного курсу лікування. Рекомендується ретельно контролювати показники крові до і після початку терапії, особливо пацієнтам із гранулоцитопенією помірного ступеня. У разі розвитку будь-якого із вищезазначених симптомів, особливо протягом перших тижнів лікування, слід негайно звернутися до лікаря для проведення аналізу крові. У разі підтвердження агранулоцитозу необхідно припинити подальшу терапію препаратом.

У разі застосування препарату в рекомендованих дозах побічні реакції, зумовлені токсичною дією на кістковий мозок, виникали рідко. Часто повідомлялося про розвиток таких реакцій під час прийому дуже високих доз Тирозолу (близько 120 мг/добу). Такі дози призначають за спеціальними показаннями (тяжкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). При появі симптомів токсичної дії на кістковий мозок на тлі лікування Тирозолом необхідно припинити подальше застосування препарату та за необхідності перейти на застосування антитиреоїдного лікарського засобу іншої групи.

Надлишок препарату в організмі після прийому дуже високих доз може призвести до розвитку субклінічного або клінічного гіпотиреозу або росту зоба за рахунок підвищення рівня секреції тиреотропного гормону. У зв’язку з цим дозу препарату Тирозол необхідно знизити одразу після відновлення нормального функціонування щитовидної залози, при необхідності додатково призначають левотироксин. Припиняти повністю лікування препаратом Тирозол і застосовувати лише левотироксин недоцільно.

Збільшення зоба на тлі терапії із застосуванням препарату Тирозол, всупереч пригніченню секреції тиреотропного гормону, виникає внаслідок самого захворювання і не може бути попереджене додатковим прийомом левотироксину.

Забезпечення нормального рівня секреції тиреотропного гормону важливе для мінімізації ризику розвитку або збільшення вираженості ендокринної офтальмопатії. Однак дана патологія часто не залежить від перебігу захворювання щитовидної залози. Подібні ускладнення не є причиною для зміни адекватного режиму лікування та не є побічною реакцією при правильному проведенні курсу лікування.

У рідкісних випадках після проведення курсу антитиреоїдної терапії без додаткового хірургічного втручання відмічали розвиток пізнього гіпотиреозу. Імовірно, це не побічна реакція на препарат, а результат запальних та деструктивних процесів у паренхімі щитовидної залози, спричинених основним захворюванням.

За рахунок зниження патологічно підвищених витрат енергії при гіпертиреозі може збільшуватися маса тіла на тлі лікування препаратом Тирозол. Пацієнти мають бути поінформовані, що покращання клінічної картини свідчить про нормалізацію витрат енергії.

Тирозол містить лактозу, тому пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Зазвичай при настанні вагітності функція щитовидної залози нормалізується. Однак часто необхідне продовження лікування тиреотоксикозу, особливо у перші місяці вагітності. Нелікований гіпертиреоз у період вагітності може призвести до серйозних ускладнень, таких як передчасні пологи або внутрішньоутробні вади розвитку. Застосування неадекватних доз тіамазолу для лікування гіпертиреозу також підвищує ризик викидня.

Тіамазол проникає через плацентарний бар’єр, а його концентрація в крові плода дорівнює концентрації в плазмі крові матері. У разі прийому неадекватних доз препарату виникає загроза утворення зоба і розвитку гіпотиреозу у плода, а також зниження маси тіла плода. Неодноразово повідомлялося про випадки часткової аплазії шкіри голови у новонароджених, матері, яких отримували тіамазол у період вагітності. Загоєння вади відбувалося спонтанно через декілька тижнів.

Також повідомлялося про виникнення різноманітних мальформацій, таких як атрезія хоан, атрезія стравоходу, гіпоплазія сосків, а також затримка розумового та моторного розвитку, що пов’язують із застосуванням високих доз тіамазолу протягом перших тижнів вагітності. Однак дослідження кількох випадків пренатального впливу тіамазолу не виявило порушень морфологічного розвитку і не підтвердило його впливу на щитовидну залозу або фізичний та розумовий розвиток дітей.

У зв’язку з неможливістю повністю виключити токсичну дію на плід препарат Тирозол слід призначати в період вагітності після ретельної оцінки користь/ризик. Препарат застосовувати у найнижчій ефективній дозі, додатково гормони не призначати.

Тіамазол проникає у грудне молоко, де його концентрація досягає рівня концентрації в плазмі крові матері, чим зумовлений ризик розвитку гіпотиреозу у дитини.

Під час годування груддю тіамазол призначати у найнижчих ефективних дозах, що не перевищують 10 мг/добу, без додаткового призначення гормонів.

Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Тіамазол не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

нестача йоду підвищує сприйнятливість щитовидної залози до препарату Тирозол, а надлишок йоду — знижує її. Безпосередня взаємодія з іншими лікарськими засобами невідома. Проте слід враховувати, що метаболізм та виведення інших лікарських засобів при гіпертиреозі можуть збільшуватися. Ці показники нормалізуються при відновленні функції щитовидної залози. У разі необхідності дозу препарату слід коригувати.

Передозування

передозування призводить до розвитку гіпотиреозу з відповідними симптомами уповільнення метаболізму та за механізмом зворотного зв’язку — до активації аденогіпофіза з подальшим ростом зоба.

Цього можна уникнути шляхом зниження дози препарату до досягнення еутиреоїдного стану та в разі необхідності додатково призначити тиреоїдні гормони.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.