Гепацеф, цефоперазон/цефобід, внутрішньовенно та внутрішньом'язово, флакон 1 г, №10
Київмедпрепарат, Україна

Показання

лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату Гепацеф^® мікроорганізмами:

— інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;

— інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

— перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;

— септицемія;

— менінгіт;

— інфекції шкіри та м’яких тканин;

— інфекції кісток та суглобів;

— запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.

Профілактика післяопераційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Застосування

препарат застосовують в/в або в/м.

Дорослі.

Зазвичай доза для дорослих становить 2–4 г/добу, яку вводять кожні 12 год рівномірно розподіленими дозами. При особливо тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 8 г/добу, яку вводять кожні 12 год рівномірно розподіленими дозами. При введенні препарату Гепацеф у добовій дозі 12–16 г, розподіленій на 3 рівні дози (з інтервалом введення 8 год), не виявлено жодних ускладнень. Лікування препаратом можна розпочати до отримання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.

Рекомендована доза при неускладненому гонококовому уретриті становить 500 мг одноразово (в/м).

Внутрішньом’язове введення здійснюється глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Комбінована терапія.

Широкий спектр дії препарату Гепацеф дає змогу здійснювати монотерапію більшості інфекцій. Однак препарат можна застосовувати і в складі комбінованого лікування з іншими антибіотиками, якщо таке показано. При одночасному лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролювати функцію нирок. Слід враховувати офіційні рекомендації щодо застосування антибіотиків.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Коригування дози може бути необхідним у разі обструкції жовчних проток, тяжких захворювань печінки або супутнього ураження нирок. Якщо концентрацію препарату в сироватці крові не контролюють, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.

Пацієнти із порушеннями функції нирок. Оскільки нирки не є головним шляхом виведення препарату Гепацеф, хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2–4 г) можна призначати без коригування. Для пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 3,5 мг/100 мл, максимальна добова доза становить 4 г.

Т_? препарату Гепацеф із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату слід здійснювати після закінчення процедури діалізу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки і супутнім ураженням функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові та коригувати дозу в разі необхідності. Якщо концентрацію препарату в сироватці крові не контролюють, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.

Діти. Для лікування дітей Гепацеф^® слід призначати у добових дозах від 50 до 200 мг на 1 кг маси тіла; дозу застосовують за 2 введення (кожні 8–12 год). Максимальна доза не повинна перевищувати 12 г на добу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Добові дози до 300 мг/кг застосовували для лікування дітей із тяжкими інфекціями, включаючи кількох пацієнтів із бактеріальним менінгітом, що не спричиняло ускладнень.

Новонароджені.

Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 год.

В/в застосування дітям та дорослим.

Для переривчастої в/в інфузії 1 г препарату Гепацеф (вміст 1 флакона) слід розчинити у 20–100 мл сумісного стерильного р-ну для в/в ін’єкцій і вводити протягом 15 хв–1 год. Якщо розчинником є стерильна вода, то у флакон із препаратом слід додати її не більше ніж 20 мл.

Для безперервної в/в інфузії 1 г препарату Гепацеф відновлюють або у 5 мл стерильної води для ін’єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; цей р-н додають до відповідного розчинника для внутрішньовенного введення.

Для безпосередньої в/в ін’єкції максимальна разова доза препарату Гепацеф для дорослих пацієнтів становить 2 г, для дітей — 50 мг/кг. Препарат слід розчинити у відповідному розчиннику для досягнення кінцевої концентрації 100 мг/мл і вводити протягом не менше 3–5 хв.

Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначають по 1 або 2 г препарату в/в за 30–90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків — протягом не більше 24 год. При операціях із підвищеним ризиком інфікування (наприклад операції у колоректальній ділянці) та коли інфікування може супроводжуватися тяжкими ускладненнями (наприклад при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування препарату може тривати протягом 72 год після закінчення операції.

В/в введення.

Стерильний порошок Гепацеф можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (щонайменше 2,8 мл/г цефоперазону), прийнятного для в/в введення. З метою полегшення відновлення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г препарату Гепацеф.

Р-ни, рекомендовані для відновлення порошку цефоперазону натрію: 5% глюкоза для ін’єкцій; 10% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; Нормосол-M та 5% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій; Нормосол-R; стерильна вода для ін’єкцій.

Після відновлення одержаний р-н слід розвести одним зі стандартних розчинників для в/в введення: 5% глюкоза для ін’єкцій; 10% глюкоза для ін’єкцій; 5% глюкоза та р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій; р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій; 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій; 5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид; Нормосол-M та 5% глюкоза для ін’єкцій; Нормосол-R; 5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій.

В/м введення

Для приготування р-ну, призначеного для в/м введення, можна використовувати стерильну чи бактеріостатичну воду для ін’єкцій. Якщо передбачається введення р-ну з концентрацією ?250 мг/мл , для приготування р-ну рекомендується використати р-н лідокаїну. Такий р-н можна приготувати, використовуючи комбінацію стерильної води для ін’єкцій та 2% р-ну лідокаїну гідрохлориду, що майже відповідає концентрації 0,5% р-ну лідокаїну гідрохлориду.

Рекомендується двохетапний спосіб розчинення: спочатку слід додати необхідну кількість стерильної води для ін’єкцій і збовтувати до повного розчинення порошку Гепацеф, після цього додати необхідну кількість 2% р-ну лідокаїну та змішати (табл. 2).

Таблиця 2

Приготування р-ну

*Наявний надлишок дозволяє відібрати та ввести зазначені об’єми.

В/м введення здійснюється глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Зберігання р-нів

Стабільність

Хімічна та фізична стабільність р-нів цефоперазону, приготовлених із використанням нижченаведених парентеральних розчинників із зазначеними приблизними концентраціями цефоперазону, забезпечує стійкість р-ну за умови дотримання вказаних температурних режимів та термінів зберігання. Після закінчення зазначеного терміну невикористаний р-н підлягає знищенню.

За стабільної кімнатної температури (15–25 °С) протягом 24 год можна зберігати р-ни цефоперазону в таких розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону): бактеріостатична вода для ін’єкцій (300 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій та р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 10 % глюкоза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг/мл); 0,5% лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 300 мг/мл); Нормосол-M та 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); Нормосол-R (2 мг до 50 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл). Відновлені р-ни препарату Гепацеф можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємностях, що призначені для парентеральних р-нів.

Протягом 5 днів у холодильнику (2–8 °С), у таких розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону): бактеріостатична вода для ін’єкцій (300 мг/мл); 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій (2 мг/мл); 0,5% лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг до 300 мг/мл); Нормосол-M та 5% декстроза для ін’єкцій (2 мг до 50 мг/мл); Нормосол-R (2 мг до 50 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл) можна зберігати відновлені р-ни препарату Гепацеф у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, призначених для парентеральних р-нів.

Р-ни цефоперазону в нижчезазначених розчинниках (у дужках наведені приблизні концентрації цефоперазону) можна зберігати у морозильній камері (від –20 до –10 °С) протягом 3 тиж: 5% декстроза для ін’єкцій (50 мг/мл); 5% декстроза та 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг/мл); 5% декстроза та 0,2% натрію хлорид для ін’єкцій (2 мг/мл), або протягом 5 тиж: 0,9% натрію хлорид для ін’єкцій (300 мг/мл); стерильна вода для ін’єкцій (300 мг/мл). Відновлені р-ни можна зберігати у пластмасових шприцах або гнучких пластмасових ємностях, що призначені для парентеральних р-нів.

Розморожувати препарат перед застосуванням потрібно при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний р-н підлягає знищенню. Р-н не можна повторно заморожувати.

З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо не використати одразу, час зберігання та дотримання умов перед застосуванням препарату є відповідальністю користувачів і зазвичай не може перевищувати 24 год при температурі 2–8 °С, якщо тільки відновлення/розведення не відбулося в контрольованих і перевірених асептичних умовах.

Діти. Див. ЗАСТОСУВАННЯ.

Цефоперазон ефективно застосовують у дітей від народження. Масштабні дослідження за участю недоношених немовлят і новонароджених не проводилися. Тому перед призначенням цефоперазону недоношеним немовлятам і новонародженим слід ретельно зважити потенційні переваги та можливі ризики терапії цим препаратом.

У новонароджених з ядерною жовтяницею цефоперазон не витісняє білірубін із ділянок його зв’язування з білками у плазмі крові.

Протипоказання

гіперчутливість до цефоперазону або до будь-якого з антибіотиків цефалоспоринового ряду.

Побічна дія

нижченаведено побічні реакції, що були виявлені та про які повідомлялося протягом терапії цефоперазоном. Частота побічних реакцій зазначена згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто (?1/10); часто (від ?1/100 до <1/10); нечасто (від ?1/1 000 до <1/100); рідко (від ?1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частоту не можна встановити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто — зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту; часто — нейтропенія, позитивна пряма антиглобулінова проба Кумбса, тромбоцитопенія, еозинофілія; частота невідома — гіпопротромбінемія; коагулопатія.

З боку імунної системи: частота невідома — анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція (включаючи шок), гіперчутливість.

З боку судин: часто — флебіт у місці під’єднання катетера; рідко — геморагія.

З боку ШКТ: часто — діарея; нечасто — блювання; частота невідома — псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні розлади: часто — підвищення рівня АлАТ, АсАТ, підвищення рівня ЛФ у крові, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — свербіж, кропив’янка, макулопапульозні висипання; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, ексфоліативний дерматит.

Загальні розлади та реакції в місці введення препарату: нечасто — біль у місці введення, лихоманка.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення ризик/користь лікарського засобу. Прохання до медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Особливості застосування

гіперчутливість. Серйозні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції), інколи з летальним кінцем, були зареєстровані в пацієнтів, які отримують бета-лактамні препарати або препарати цефалоспорину, включаючи цефоперазон. Ці реакції частіше виникали у пацієнтів, в анамнезі яких наявні реакції гіперчутливості до декількох алергенів.

Перед призначенням цефоперазону слід ретельно зібрати анамнез, щоб з’ясувати, чи виникали у хворого раніше реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів. Необхідно з обережністю призначати цей препарат пацієнтам, чутливим до пеніциліну.

Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше були прояви будь-якої форми алергії, особливо алергії на лікарські засоби.

Якщо виникає алергічна реакція, слід відмінити препарат і призначити належне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного невідкладного введення адреналіну. За необхідності слід застосовувати кисень, в/в кортикостероїди, а також підтримувати прохідність дихальних шляхів, у тому числі й за допомогою інтубації.

Зафіксовано випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним кінцем, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Застосування у хворих із порушеннями функції печінки

Цефоперазон значною мірою екскретується з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів подовжується Т_? цефоперазону із сироватки крові і збільшується ниркова екскреція препарату із сечею. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі досягаються терапевтичні концентрації цефоперазону, а Т_? зростає лише у 2–4 рази.

Загальні застереження

Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним кінцем, при застосуванні цефоперазону.

До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та особи, які тривалий час перебувають на парентеральному (в/в) харчуванні. Слід здійснювати спостереження таких пацієнтів щодо ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. У разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища слід припинити застосування цефоперазону.

Як і інші антибіотики, при тривалому застосуванні цефоперазон може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, у зв’язку з чим під час лікування пацієнти потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні будь-яким потужним системним препаратом, під час тривалої терапії цефоперазоном рекомендовано проводити періодичні обстеження з метою виявлення можливих функціональних порушень з боку систем організму, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Особливо важливі такі обстеження у новонароджених, зокрема у недоношених та інших немовлят.

Під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон, повідомлялося про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), які за ступенем тяжкості варіювали від легкої діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile.

C. difficile синтезує токсини A і B, що спричинюють розвиток CDAD. Штами C. difficile із гіперпродукуванням токсинів зумовлюють підвищену захворюваність і смертність, оскільки інфекції, які вони спричинюють, можуть бути стійкими до терапії антимікробними препаратами і можуть потребувати колектомії. Розвиток CDAD слід запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких спостерігалися прояви діареї після застосування антибіотиків. Необхідне ретельне вивчення анамнезу, оскільки повідомлялося, що CDAD виникала більше ніж через 2 міс після застосування антибактеріальних препаратів.

Якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом натрію, слід врахувати, що препарат Гепацеф містить 34 мг натрію.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми.

Вагітність. Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на тваринах у дозах, що у 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Однак адекватних і належним чином контрольованих досліджень у людей за участю вагітних не проводили. Зважаючи на те що у дослідженнях впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди передбачають реакцію людини, препарат слід застосовувати у період вагітності лише за наявності чітких показань.

Період годування грудьми. Лише невеликі кількості цефоперазону проникають у грудне молоко. Хоча цефоперазон погано проникає у грудне молоко, слід з обережністю призначати препарат у період годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Досвід клінічного застосування цефоперазону свідчить про те, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

алкоголь. Повідомлялося, що при вживанні алкоголю під час лікування препаратом і навіть через 5 діб після останнього введення цефоперазону виникала дисульфірамоподібна реакція, що характеризувалася припливами, підвищеною пітливістю, головним болем і тахікардією. Подібні реакції виникали і після прийому інших цефалоспоринів, тому слід застерігати пацієнтів від вживання алкогольних напоїв у період лікування цефоперазоном. Пацієнтам, які потребують перорального чи парентерального штучного годування, слід уникати вживання р-нів, що містять етанол.

Взаємодії, що впливають на результати лабораторних досліджень. Може виникати хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при проведенні тестів із р-нами Бенедикта або Фелінга.

Несумісність. Р-ни препарату Гепацеф та аміноглікозидів не слід змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування препаратом Гепацеф та аміноглікозидом, то це можна зробити шляхом чергування в/в інфузій за умови використання окремої вторинної системи для в/в введення та промивання первинної системи для в/в введення відповідним р-ном між інфузіями. Рекомендується вводити Гепацеф перед аміноглікозидами.

Передозування

дані щодо гострої токсичності натрію цефоперазону обмежені. Очікуваними проявами передозування лікарським засобом є передусім посилення характерних для препарату побічних реакцій. Слід враховувати той факт, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричинити неврологічні ефекти і судоми. Оскільки цефоперазон виводиться з організму при гемодіалізі, ця процедура може прискорити виведення лікарського засобу, якщо передозування трапиться у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Умови зберігання

при температурі від 2—8 °С.