Пірантел, таблетки, 250 мг, №30 (3х10)
Kusum Healthcare, Індія

Показання

ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомоз.

Застосування

препарат можна приймати у будь-який час, немає необхідності у прийомі препарату натще та попередньому застосуванні проносних засобів.

Ентеробіоз та аскаридоз. У разі лікування ентеробіозу та аскаридозу зазвичай доза становить від 10 до 12 мг/кг одноразово.

Дітям віком від 6 років: 1 таблетка на 20 кг маси тіла одноразово.

Дорослим з масою тіла менше 75 кг: 3 таблетки одноразово.

Дорослим з масою тіла більше 75 кг: 4 таблетки одноразово.

У разі ентеробіозу для повного позбавлення від паразитів необхідно дотримуватися суворих гігієнічних заходів та лікувати всіх членів родини одночасно. Для уникнення повторного самозараження рекомендується прийняти повторну дозу через 3 тиж після першого прийому.

Анкілостомоз. В ендемічних районах у разі зараження Necator americanus або масивної інвазії Ancylostoma duodenale доза становить 20 мг/кг на добу (у 1 чи 2 прийоми) протягом 2–3 днів.

Дітям віком від 6 років: 1 таблетка на 10 кг маси тіла на добу.

Дорослим з масою тіла менше 75 кг: 6 таблеток на добу.

Дорослим з масою тіла більше 75 кг: 8 таблеток на добу.

У разі помірного зараження Ancylostoma duodenale (яке зазвичай має місце в неендемічних районах) може бути достатньо прийому 10 мг/кг одноразово.

Діти. Призначати дітям віком від 6 років. Дітям до 6 років бажано застосовувати препарат у вигляді суспензії.

Протипоказання

гіперчутливість до будь-яких компонентів препарату.

Побічна дія

з боку ШКТ: біль в епігастральній ділянці, біль у животі, нудота, блювання, діарея, анорексія; спазми в животі, тенезми.

З боку гепатобіліарної системи: зниження або тимчасове підвищення рівня печінкових трансаміназ.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена втомлюваність, безсоння, астенія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка,

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.

Особливості застосування

у разі печінкової недостатності рекомендується знизити дозу.

Ентеробіоз: для запобігання повторному зараженню необхідно вживати суворих гігієнічних заходів: проводити щоденний туалет періанальної ділянки, чистити нігті кілька разів на день. Дітям необхідно коротко обрізати нігті. Регулярно змінювати нижню білизну та піжаму. Запобігати розчісуванню. Рекомендується одночасно лікувати всіх членів родини, оскільки зараження часто протікає безсимптомно.

Застосування у період вагітності та годування грудьми. Через відсутність тератогенного ефекту пірантелу у тварин вроджені вади розвитку у людей не очікуються. На сьогодні клінічно не підтверджено вроджених вад розвитку або фетотоксичних ефектів пірантелу. Проте моніторинг застосування пірантелу в період вагітності недостатній для виключення всіх можливих ризиків. Таким чином, цей препарат можна застосувати у період вагітності лише в разі крайньої необхідності після ретельної оцінки співвідношення користь для жінки/ризик для плода, яке визначає лікар.

У зв’язку з відсутністю опублікованих досліджень щодо небажаної дію пірантелу на дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, а також зважаючи на дуже низьку абсорбцію пірантелу, застосування препарату можливе, у разі необхідності, після консультації з лікарем.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Побічні реакції з боку нервової системи, що можуть іноді спостерігатися при лікуванні пірантелом, можуть впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та здатність виконувати роботу з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

не застосовувати з піперазином, який є антагоністом протигельмінтної дії пірантелу.

Передозування

через невисокий коефіцієнт абсорбції концентрації препарату у плазмі крові є низькими. Передозування спричиняє деякі розлади з боку ШКТ (наприклад нудота, блювання, діарея) та незначні тимчасові розлади з боку ЦНС (наприклад астенія, запаморочення, головний біль). Іноді передозування призводить до підвищення рівня печінкових трансаміназ (АcАТ). Специфічні антидоти невідомі. Рекомендоване негайне промивання шлунка, а також моніторинг функцій дихальної та серцево-судинної систем. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Актуальна інформація

Пірантел ? протигельмінтний препарат широкого спектра дії, ефективний у лікуванні аскаридозу, ентеробіозу, некаторозу, анкілостомозу, трихостронгільозу. Пірантел застосовується у лікуванні гельмінтозів уже більше 50 років та й сьогодні не втратив актуальності (Martin R.G. et al., 2012). Глистні інвазії є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, вони поширені у всіх країнах, серед найпоширеніших гельмінтозів варто назвати аскаридоз, ентеробіоз та анкілостомоз. Найбільше схильні до глистних інвазій діти (Weatherhead J.E., Hotez P.J., 2015).

Пірантел у лікуванні ентеробіозу

Ентеробіоз є одним з найпоширеніших гельмінтозів, відмічається переважно у дітей і, хоча набагато рідше, у дорослих. За приблизними оцінками, рівень захворюваності E. vermicularis у всьому світі становить понад мільярд осіб. Ентеробіоз при цьому поширений скрізь, включаючи розвинені країни та всі верстви суспільства. Найбільш часто виявляють ентеробіоз у дітей віком 6–11 років. За деякими даними, поширеність його у дітей даного віку досягає 34%. Вважається, що діти віком молодше 2 років та старше 14 років, а також дорослі мають набагато меншу схильність до цього захворювання (Wendt S. et al., 2019).

Enterobius vermicularis (гострики) ? патогенний для людини кишковий паразит, який належить до нематод (Nematoda). У 1758 р. Карл Лінней (шведський натураліст, лікар) вперше зробив опис яйця даного патогенного черва. Викопні знахідки археологів підтверджують, що цей гельмінтоз розвивався у людства багато тисяч років тому (Wendt S. et al., 2019). Відмінною рисою цих червів є їх «ниткоподібний» зовнішній вигляд. Самки мають довжину 9–12 мм і діаметр близько 0,5 мм, а самці ? 3–5 мм, проте є видимими неозброєним оком. Гострики зазвичай білуватого або бежевого кольору, вони, як правило, мають округлу форму та енергійно червоподібно рухаються.

Головна частина округла, у самок хвостовий кінець вузький та різко загострений. У матці заплідненої самки черва міститься близько 10 000 яєць. Як і усі нематоди, E. vermicularis має товсте зовнішнє захисне покриття (кутикулу). Двошарові яйця овальної форми мають розмір 50–60 ? 25 мкм, напівпрозорі та асиметричні за формою (форма «скибка хліба»). Яйця паразита здатні виживати протягом декількох діб поза організмом людини. Джерелом зараження виступає хвора людина. Життєвий цикл E. vermicularis відбувається у просвіті кишечнику. Зараження виникає при пероральному прийомі інфекційних яєць ? личинки, які містяться у яйцях, стають здатними до зараження протягом 4–6 год після яйцекладки. Після потрапляння до травної системи організму хазяїна зовнішня оболонка яйця розм’якшується. Після проходження через воротар личинки гостриків вилуплюються в тонкому кишечнику. Там відбувається дві послідовні ліньки, після чого черви спарюються, а в подальшому мігрують вниз у товстий кишечник, особливо багато їх заселяється у сліпій кишці, апендиксі та висхідній ободовій кишці. Самці вмирають незабаром після запліднення; проте у самок загальна тривалість життя становить до 100 днів. За допомогою активної міграції вони досягають анального каналу. Інтервал часу між проковтуванням яєць гостриків та яйцекладкою дорослої самки становить 2–6 тиж. Гострики відкладають яйця переважно у нічний час у перианальній ділянці, часто викликаючи інтенсивний анальний свербіж. Саме через це хворі, особливо діти, розчухують анальну ділянку, і яйця госриків потрапляють під нігті. У подальшому це може ставати причиною аутоінфікування. Личинки, які вже вилупилися, також можуть ретроградно входити у анус, викликаючи при цьому поновлення інфекції (ретроградна інфекція). Яйця ж для дозрівання поза ШКТ потребують певних умов (низькі температури, висока концентрація кисню). Всередині просвіту ШКТ вони не дозрівають. Яйця гостриків мають високий потенціал для передачі через забруднені нігті, білизну, домашній пил. Незважаючи на те що у більшості випадків зараження гостриками має безсимптомний перебіг, ентеробіоз часто асоціюється зі значним психологічним дискомфортом у дітей та дорослих (Wendt S. et al., 2019). Із цієї ж причини хворі часто соромляться звертатися за медичною допомогою. Для ентеробіозу характерні відносно висока частота рецидивів/аутоінфікування. Окрім того, слід відмітити недостатність знань у населення про те, як інфекція передається та як її можна попередити, широко розповсюдженим є самолікування, найчастіше невдале, що призводить до підвищення поширеності даного гельмінтозу.

Без лікування ентеробіоз може призводити до серйозних ускладнень як у дітей, так і у дорослих. У разі малосимптомного перебігу та тривалої відсутності лікування ентеробіоз може призводити до безпліддя (Dezsenyi B. et al., 2018). Пірантел є одним з високоефективних препаратів для лікування ентеробіозу. Через високий ризик рецидиву рекомендується повторне введення протигельмінтного препарату через 14 та 28 днів. У разі хронічної рецидивуючої інфекції рекомендується лікувати усіх членів родини, а також статевих партнерів із 14-денним інтервалом протягом 16 тиж (Wendt S. et al., 2019)

Пірантел у лікуванні аскаридозу

Аскаридоз є повсюдно розповсюдженим гельмінтозом. Вважається, що ним уражено 1,4 млрд людей у всьому світі. Більшість інфікованих проживають у країнах, що розвиваються, у Азії та Латинській Америці. Проте аскаридоз відмічається і в розвинених країнах, так, у США його відмічають у близько 4 млн людей. Аскаридоз стає причиною до 20 000 летальних наслідків на рік. Найбільше розповсюдження даний гельмінтоз має серед дітей віком 5–10 років, що пов’язано із їх високою активністю при недостатньо напрацьованих гігієнічних навичках (Учайкин В.Ф., 2004). Аскаридоз може призводити до порушень зростання у дітей, зниження когнітивних функцій, анемії та дистрофії. Личинки, проходячи фазу легеневої міграції під час дозрівання, викликають ураження легень, у тому числі аскаридозну пневмонію. У разі тяжкої інвазії у дітей можливий розвиток кишкової непрохідності. Також вірогідні розвиток кишкової інвагінації, перфорації та гангрени кишечнику. При потраплянні червів до апендиксу можливим є розвиток апендициту. При потраплянні аскарид у глотку та в подальшому у дихальні шляхи можливий розвиток задухи (Учайкин В.Ф., 2004). Аскариди можуть стати причиною захворювань жовчовивідних шляхів та підшлункової залози. Гельмінти можуть бути однією з причин розвитку жовчної коліки, гострого холециститу, холангіту або панкреатиту, абсцесу печінки, діагностованих за допомогою УЗД. Пірантел, мебендазол, альбендазол та левамізол є ефективними лікарськими засобами та можуть застосовуватися у терапії аскаридозу (Khuroo M.S., 1996). При цьому перевагою пірантелу порівняно з альбендазолом та мебендазолом є його нижча гепатотоксичність. Окрім того, мебендазол викликає підвищення рухової активності аскарид та, як наслідок, їх потрапляння у дихальні шляхи у дітей при масивному зараженні (Учайкин В.Ф., 2004). У цьому плані застосування пірантелу є більш безпечним.

Пірантел: некатороз і анкілостомоз

Некатороз ? гельмінтоз, який викликається нематодами Necator americanus. Клінічно він характеризується розвитком алергічних проявів, диспепсії та залізодефіцитної анемії. Пірантел застосовується у лікуванні некаторозу, у той же час варто відмітити, що, за деякими даними, у 22% випадків гельмінтозу при лікуванні одноразовою дозою даного препарату не вдається досягти одужання (Nahmias J. et al., 1989).

Анкілостомоз-антропоноз ? джерелом зараження є хвора людина. Його збудник ? анкілостома (Ancylostoma duodenale). Цей гельмінтоз проявляється розвитком анемії, у тяжких випадках ? білкової недостатності, характерні алергічні реакції та легеневі ураження, які проявляються кашлем та кровохарканням. Можливі біль у правому підребер’ї та навколопупковій ділянці, діарея, порушення апетиту, загальна слабкість та запаморочення. Пірантел також може застосовуватися для лікування цього гельмінтозу (Huggins D., 1973).

Пірантел у клінічних дослідженнях

У дослідженні, у якому взяли участь 185 школярів, виявлено, що пірантел у дозі 20 мг/кг маси тіла протягом 1–3 днів є високоефективним при аскаридозі, помірно ефективним при ураженні анкілостомою із середніми показниками одужання 93,3–96,7% та 53,3–73,3% відповідно. Стосовно трихоцефальозу ефективність лікування пірантелом була низькою (34,2–46,1%, проти 33,8% у групі, що приймала плацебо). Препарат при цьому добре переносився як у формі суспензії, так і в таблетованій формі, як при одноразовому, так і при повторному прийомі. Автори дослідження рекомендують для лікування аскаридозу пірантел у дозі 10 мг/кг маси тіла одноразово, а для лікування анкілостомозу ? препарат у дозі 20 мг/кг маси тіла 1 р/добу протягом 3 діб (Kale O.O. et al., 1982).

Пірантел може застосовуватися у комбінації із мебендазолом. Так, у дослідженні за участю 70 дітей із інвазією одним або декількома видами гельмінтів (Necator americanus, Ascaris lumbricoides, Strongyloides stercoralis, S. fuelleborni-like та Trichuris trichiura) було встановлено, що комбінація 150 мг мебендазолу та 30 мг пірантелу 1 р/добу протягом 3 днів є високоефективною у лікуванні гельмінтозів, викликаних N. americanus і A. lumbricoides, та помірно ефективною у лікуванні інвазій  Strongyloides і T. trichiura. Так, ефективність цього лікування становила 95% при інвазії N. americanus, 100% для A. lumbricoides, 57% для Strongyloides spp. та 75% для T. trichiura (Shield J., 1985).

Також у одному з досліджень оцінювалася ефективність планової щоквартальної дегельмінтизації. У період з червня 1986 до вересня 1987 р. 100 сімей (n=477) підлягали дегельмінтизації кожні 3 міс із застосуванням 1 дози пірантелу. Зразки випорожнень були досліджені методом густого мазка Като; також оцінювалися зріст (м), маса тіла (кг), показник гемоглобіну (г/дл) та захворюваність респондентів. Контрольну групу складали 100 сімей (n=490), які не отримували протигельмінтний препарат. Після завершення II кв. терапії у основній групі розповсюдженість нематодозів було знижено з 10,3% до 0%, а анкілостомозу — з 2,9 до 0%. Наприкінці IV кв. середній показник гемоглобіну підвищився на 0,1 г/дл, а середній ІМТ збільшився на 0,37. Спостерігалося значне зниження загальної захворюваності у досліджуваній групі порівняно із контрольною. У досліджуваній групі не зафіксовано побічних реакцій. Таким чином, щоквартальне планове лікування пірантелом виявилося ефективним та безпечним (Anjaneyulu G., Nagaiah G., 1989).

Було проведено порівняльний аналіз впливу лікування пірантелом та альбендазолом на зріст дітей, виявлено, що обидва препарати можуть викликати затримку росту. Проте остання є менш вираженою при прийомі пірантелу, ніж альбендазолу (Forrester J.E. et al., 1998).

Висновки

Гельмінтози викликаються паразитичними червами із 3 груп: нематод (круглих червів), трематод (плоских червів) та цестод (стрічкові черви). ВООЗ рекомендує препарати для лікування глистних інвазій, які поділяються на 2 групи: агоністи нікотинових холінорецепторів (пірантел та левамізол) та бензімідазоли (альбендазол та мебендазол) (Weaver K.J.et al., 2017).

Основним методом діагностики гельмінтозів і контролю терапевтичного ефекту препарату є аналіз калу. Виявлення у крові специфічних імуноглобулінів до гельмінтів не є показанням до прийому протигельмінтних препаратів та вважається допоміжним методом у діагностиці глистних інвазій.

При прийомі Пірантелу слід враховувати взаємодію із іншими лікарськими засобами. Так, даний препарат може потенціювати токсичність левамізолу та підвищувати концентрацію теофіліну у сироватці крові (Hecht L., Murray W.E., 1989).

На жаль, стійкість гельмінтозів до Пірантелу відмічається все частіше. Це пов’язано, вірогідно, з модифікацією нікотинових рецепторів нематод, оскільки терапевтичний ефект пірантелу проявляється саме його дією на нікотинові рецептори в соматичних м’язах нематод (Robertson A.P. еt al., 2000). І все ж сьогодні цей препарат є актуальним завдяки високій ефективності та хорошій переносимості.

Інструкція МОЗ