МЕТАКАРТИН

Фармакологічні властивості

левокарнітин міститься як натуральний компонент в тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби в карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (насамперед м’ясних виробів), та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Лише L-ізомер є біологічно активним. Левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого β-окиснення. Вивільняючи коензим А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окиснення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу — піруватдегідрогенази, а в скелетних м’язах — окиснення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов’язкова для окиснення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл.

Найвища концентрація левокарнітину визначається в м’язовій тканині, міокарді та печінці. Левокарнітин відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі, оскільки окиснення жирних кислот залежить від достатньої кількості цієї речовини. Експериментальні дослідження показали, що за деяких умов, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит тощо, можливе зниження рівня левокарнітину в міокардіальній тканині. Багато досліджень на тваринах підтвердили позитивну дію левокарнітину при індукованих серцевих розладах, таких як гостра та хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність у результаті міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (таксани, адріаміцин тощо).

Фармакокінетика

Всмоктування. Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику та відносно повільно входить у кров’яне русло; ймовірно, всмоктування пов’язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому є обмеженим (<10%) та мінливим.

Розподіл. Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважається, що у процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Виведення. Левокарнітин виводиться головним чином з сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

Метаболізм. Левокарнітин практично не метаболізується в організмі.

Показання

первинна та вторинна карнітинова недостатність у дорослих і дітей, у тому числі новонароджених та немовлят.

Вторинна карнітинова недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.

Вторинну карнітинову недостатність слід запідозрити у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз у таких випадках:

• сильні персистувальні спазми у м’язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;

• енергетичний дефіцит, що має значний негативний вплив на якість життя;

• м’язова слабкість та/або міопатія;

• кардіопатія;

• анемія, що не відповідає на лікування еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;

• втрата м’язової маси.

Застосування

препарат вводять в/в повільно протягом 2–3 хв.

Застосування при вродженому порушенні метаболізму. Під час терапії доцільно контролювати рівні карнітину та ацилкарнітину як у плазмі крові, так і сечі.

Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму та тяжкості проявів захворювання. У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг маси тіла на добу за 3–4 введення. У разі потреби можна застосовувати і більш високі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Перед початком терапії Метакартином бажано проводити перевірку рівня карнітину у плазмі крові.

Вторинний дефіцит карнітину діагностується при співвідношенні ацилкарнітину до вільного карнітину в плазмі крові більше ніж 0,4 та/або коли концентрація вільного карнітину становить <20 мкмоль/л.

Дозу 2 г слід вводити в/в струминно в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід оцінювати шляхом моніторингу рівнів ацилкарнітину та вільного карнітину в плазмі крові та за станом пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину у м’язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 міс після досягнення нормальної концентрації карнітину у плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити, його рівні неодмінно почнуть знову знижуватися. Необхідність повторного насичувального курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні інтервали та за станом пацієнта.

Гемодіаліз — підтримувальна терапія. Після насичувального курсу в/в введення левокарнітину застосовують підтримувальну дозу — 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу Метакартин застосовують в/в у дозі 1 г одразу після завершення чергового сеансу.

Діти. Препарат застосовують у дітей з першого дня життя, у тому числі недоношених.

Протипоказання

гіперчутливість до компонентів препарату.

Побічна дія

помірні шлунково-кишкові розлади спостерігалися при тривалому прийомі перорального левокарнітину, включаючи швидкоплинну нудоту та блювання, біль у животі та діарею. Зниження дози часто зменшує вираженість або усуває шлунково-кишкові симптоми. Необхідно ретельно контролювати переносимість протягом 1-го тижня прийому та після будь-якого підвищення дози. В/в застосування Метакартину зазвичай переноситься добре.

Особливості застосування

левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування Метакартину пацієнтам із цукровим діабетом, що отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Застосування в період вагітності або годування грудьми. Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях препарату не виявлено. При застосуванні найвищої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічалося статистично незначне зростання частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Зважаючи на наслідки карнітинової недостатності для вагітної, переривання лікування левокарнітином для матері здається вищим ризиком, ніж теоретичний ризик для плода у разі продовження лікування.

Левокарнітин — звичайний компонент грудного молока людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Невідомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

одночасне застосування ГКС призводить до накопичення левокарнітину у тканинах організму (окрім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект препарату.

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Передозування

повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не виявлено. Високі дози препарату можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко виводиться з плазми крові за допомогою діалізу.

Лікування: здійснити заходи для виведення препарату з травного тракту у разі прийому всередину, провести симптоматичну та підтримувальну терапію. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожували життю.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.