Farmaco

Ентеросгель, паста для перорального застосування, контейнер 135 г

  Є в наявності > 20 шт.
Ціна за 1 уп.
78.40 грн.
Виробник: Креома-Фарм, Україна
Реєстраційне посвідчення: UA/4415/02/01
Доставка
  • Самовивіз
  • Нова Пошта
  • Міст Экспресс
  • Justin
  • Укрпошта
Оплата
  • Банківською картою (Visa, Mastercard)
  • Готівкою (при самовивозі)

під терміном «ентеросорбція» зазвичай розуміють зв’язування різноманітних речовин, що у вільному вигляді містяться у просвіті ШКТ. Ентеросорбентом є препарат, що зв’язує різні молекули, але при цьому сам ніколи не абсорбується через слизову оболонку ШКТ, не потрапляє у кров та не піддається метаболізму (Howell C.A., 2019). Ентеросорбенти застосовують у різних клінічних ситуаціях, пов’язаних з екзо– чи ендогенною інтоксикацією, особливо якщо детоксикаційного потенціалу печінки та нирок недостатньо для отримання задовільного терапевтичного ефекту.

Як діє Ентеросгель?

Ентеросгель — це кишковий адсорбент для перорального застосування, препарат, що застосовується для зв’язування різноманітних субстанцій у просвіті кишки (Howell C.A., 2019). Діючою речовиною Ентеросгелю є метилкремнієва кислота, також відома як поліметилсилоксан. У пасті для перорального застосування метилкремнієва кислота представлена у вигляді гідрогелю (розчинна водяниста суспензія (Gun`ko V.M., 2007)), а в капсулах — у вигляді ксерогелю (речовина, що висушена до стану порошку (Gun`ko V.M., 2007)) (інструкція МОЗ України). Ентеросгель широко застосовується вже більше 30 років у країнах СНД у пацієнтів будь-якого віку — від новонароджених до осіб похилого віку — при широкому спектрі патологічних процесів: від кишкових інфекцій до лікування побічних ефектів хіміо- та променевої терапії. В Європі препарат належить до класу ІІа медичних засобів та рекомендується як засіб симптоматичної терапії гострих кишкових інфекцій чи хронічної діареї за наявності синдрому подразненої кишки (СПК) (Howell C.A., 2019).

За своєю хімічною структурою Ентеросгель є інертною кремнійорганічною сполукою (інструкція МОЗ України) — поліконденсатом метилсилоксану. Поліметилсилоксан утворює пористі мікроглобули, які утворюють більші гідрогелеві частинки у разі змішування з водою у пропорції 70/30. Аморфний гель при цьому утворює унікальну пористу структуру із площею поглинання 150–250 м2 на 1 г сухої речовини. Ентеросгель має унікальний профіль адсорбції, оскільки поглинає великі молекули (продукти незавершеного метаболізму, середньомолекулярні екзо- та ендотоксини), але при цьому менш активно адсорбує дрібні (наприклад молекули лікарських препаратів) (Howell C.A., 2019). Адсорбція відбувається не тільки у суспензії кишкового вмісту — препарат активно адсорбує токсини із крові завдяки достатній проникності мембрани капілярів кишкових ворсинок. Окрім того, він ефективно обволікає слизову оболонку ШКТ та перешкоджає розвитку ерозивних пошкоджень (інструкція МОЗ України).

Встановлено, що Ентеросгель ефективно адсорбує субодиницю В шига-токсину ІІ, токсин А та токсин В Clostridium difficile — екзотоксини, які найчастіше викликають діарею, а також жовчні кислоти (таурохолеву, глікохолеву, таурохенодеоксихолеву та глікохенодеоксихолеву) (Howell C.A., 2019).

Ентеросгель: досвід клінічного застосування

Ентеросгель показаний для симптоматичного лікування колітів, ентероколітів, діареї різної етіології, а також гастритів за умови зниження кислотопродукуючої функції (інструкція МОЗ України). Рекомендовано включати ентеросорбенти (зокрема Ентеросгель) у схеми лікування сальмонельозу та дизентерії Флекснера (Nikolaeva L.G., 1993). Дослідження на щурах показали, що препарат сприяє зниженню колонізації патогенами парієтального шару стінки тонкої кишки та посилює елімінацію патогена (Nikolaeva L.G., 1994). При цьому доведено, що застосування ентеросорбентів не пригнічує формування сироваткових імунних комплексів та не впливає на їхню фіксацію до специфічних антигенів (Nikolaeva L.G., 1993).

Питання лікування діареї дуже актуальні, оскільки, за даними ВООЗ та UNICEF, кожного року в світі реєструється до 2 млрд випадків цього захворювання, близько 1,9 млн осіб (переважно у країнах, що розвиваються) гинуть від кишкових інфекцій. Причому захворювання зазвичай має короткочасний характер та регресує протягом декількох днів, а основним методом лікування є адекватна регідратація. Однак у деяких випадках її виявляється недостатньо, а тяжкість стану зумовлює звернення хворих за медичною допомогою. Медикаментозна терапія кишкових інфекцій в багатьох країнах включає кишкові адсорбенти, зокрема Ентеросгель. І хоча в клінічній практиці він застосовується вже більш ніж 30 років, у Європі він став доступним з 2011 р. (Howell C.A., 2019).

Ефективність, переносимість та безпеку Ентеросгелю оцінювали в рандомізованому контрольованому багатоцентровому прагматичному дослідженні у порівнянні зі стандартною терапією. На відміну від багатьох інших лікарських засобів, Ентеросгель практично не порівнюють із плацебо — це пов’язано з його специфічними органолептичними властивостями та гелеподібною структурою, які складно імітувати. У результаті дослідження встановлено, що при включенні у схему Ентеросгелю тривалість захворювання від початку до останнього водянистого випорожнення становить 25,3 год порівняно з 38,4 год для контрольної групи (скорочення тривалості діарейного синдрому на 56%) (Howell C.A., 2019).

Ентеросгель рекомендовано застосовувати у комплексній терапії вірусних гепатитів А та В (інструкція МОЗ України). Доведено, що включення ентеросорбента в схему лікування показане при інтоксикаційному синдромі, що розвивається внаслідок печінкової недостатності, холестазу зі шкірним свербежем та симптомами алергії (Vozianova Zh.I., 1990). Виробник також рекомендує включати препарат у схеми лікування токсичного гепатиту, холециститу, цирозу печінки та холестазу різної етіології (інструкція МОЗ України). Ентеросгель адсорбує жовчні кислоти, що також можуть бути причиною хронічної діареї у пацієнтів із СПК (Howell C.A., 2019).

Описаний доволі цікавий досвід застосування Ентеросгелю в комплексній терапії міокардитів ревматичного та неревматичного походження. Додавання до звичайної лікувальної схеми ентеросорбентів та лазерного опромінення крові дозволяє знизити дозу НПЗП та сприяє швидшій реабілітації пацієнтів (Ovcharova A.P., 1999).

Виробник рекомендує використовувати Ентеросгель для симптоматичного лікування алергічних реакцій, діатезів та нейродермітів (інструкція МОЗ України), особливо якщо вони пов’язані з харчовою алергією. Препарат ефективно зв’язує алергени у просвіті ШКТ. Однак слід враховувати, що він також здатний адсорбувати антигістамінні препарати, які застосовували перорально. Наприклад встановлено, що зі стандартної дози цетиризину 10 мг Ентеросгель адсорбує 5,7 мг (Howell C.A., 2019), що може позначитися на терапевтичному ефекті.

У 1988–1989 рр. було проведене дослідження, в якому доведені безпека та протизапальна активність Ентеросгелю, що використовувався як засіб ентеральної детоксикації для лікування септичних форм гострого гематогенного остеомієліту у новонароджених (Khanes G.S., 1991).

Ентеросгель рекомендовано застосовувати при опіковій хворобі та гнійно-септичних процесах, що супроводжуються інтоксикацією (інструкція МОЗ України). В експерименті доведено (Pasechka N.V., 1996), що тяжка опікова травма супроводжується реактивними змінами у тонкій кишці: порушенням процесів мембранного травлення та абсорбції поживних речовин. Ентеросгель сприяє підвищенню активності лужної фосфатази та збільшенню кількості ендоцелюлярних везикул ворсинчастого епітелію, що є еквівалентом покращення процесів мембранного травлення та кишкової абсорбції. Також встановлено (Naida I.V., 1993), що опікова хвороба супроводжується змінами детоксикаційної функції печінки. Це виявляється зниженням активності мікросомальної гідроксилази та деметилази, а також зростанням активності амінотрансфераз. Терапія ентеросорбентами сприяє стабілізації мембран гепатоцитів та підвищенню активності монооксигеназної системи, завдяки чому активуються природні механізми детоксикації та репарації, та знижується загальна летальність. За даними дослідників (Naida I.V., 1994), введення Ентеросгелю у схему лікування осіб похилого чи старечого віку з опіковою хворобою сприяє більш легкому перебігу захворювання, прискоренню регенерації шкірного дефекту та скороченню тривалості перебування в стаціонарі.

Ентеросгель рекомендовано застосовувати для передопераційної підготовки пацієнтів з онкологічними захворюваннями ШКТ. Препарат виступає як профілактичний засіб гнійно-запальних ускладнень, а також сприяє зниженню рівня білірубіну при пухлинній обтураційній жовтяниці (Kaban O.P., 2001).

Поліметилсилоксан знайшов застосування в торакальній хірургії: при проведенні радикальних оперативних втручань з приводу раку легені сорбентом обробляють плевральну порожнину для профілактики післяопераційного адгезивного плевриту (Shevchenko A.I., 1998). Повний ефект при цьому досягається у 23% пацієнтів, а частковий — у 48%, причому як при радикальному оперативному втручанні, так і при експлоративній торакотомії (Shevchenko A.I., 1997). Також існує досвід успішного застосування Ентеросгелю в абдомінальній хірургії — для лікування гнійного перитоніту (Burdeniuk I.T., 1999).

Поєднання лізоциму з поліметилсилоксаном чинить позитивний ефект при лікуванні гнійних ран м’яких тканин (флегмони, абсцеси): нанесення такої комбінації на ранову поверхню сприяє очищенню її від некротичних мас, активує грануляцію та епітелізацію, що в цілому сприяє скороченню тривалості лікування на 3–5 днів (Timofeev A.A., 1990). Окрім того, суміш поліметисилоксану з фуразолідоном та метронідазолом рекомендовано вводити в періодонтальні кишені у пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Це сприяє скороченню тривалості реактивного запального процесу, ранньому розвитку кісткової тканини та регенерації кістки (Borysenko A.V., 1998).

Ентеросгель включали до схеми лікування постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС — препарат сприяє інтенсифікації виведення радіоактивного цезію 137Cs з 17 до 40% протягом 20 днів (Stetsenko H.I., 1997).

Виробник також вказує на можливість застосування Ентеросгелю з метою дезінтоксикації при алкогольному чи наркотичному отруєнні, хронічній нирковій недостатності (як результат пієлонефриту, нефролітіазу, полікістозу нирок), а також у разі ранніх гестозів вагітних (інструкція МОЗ України).

Ентеросгель: особливості застосування

Ентеросгель дозволений до застосування у всіх категорій пацієнтів, включно із вагітними та новонародженими. Однак застосування препарату може бути обмежене при схильності пацієнта до закрепів, а також при гострій кишковій непрохідності (інструкція МОЗ України).

Курс лікування Ентеросгелем визначається поточною клінічною ситуацією. У разі необхідності допускається його тривале застосування (більше 1 міс) (інструкція МОЗ України).

Важливо, аби часовий інтервал між прийомом Ентеросгелю та інших препаратів, що приймаються всередину, становив не менше 2 год (інструкція МОЗ України).

Висновки

Ентеросгель є інертним ентеросорбентом, що не всмоктується в кров та не метаболізується в організмі людини. Він характеризується унікальними адсорбційними властивостями, безпечний, а його фізико-хімічні характеристики дозволяють застосовувати його навіть у новонароджених. Препарат активує детоксикаційну функцію печінки, оптимізує регенеративно-репаративний потенціал організму, а також добре поєднується із засобами підтримувальної терапії — про- та пребіотиками, імуномодуляторами, адаптогенами та фітопрепаратами (інструкція МОЗ України).