Щоб залишити відгук - авторизуйтесь!
Розділи сайту
Нова пошта
Самовивіз 
Онлайн оплата карткою - LiqPay
Оплата при отриманні
діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат;
1 таблетка містить: парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), жовтий захід FCF (Е 110).
Таблетки.
Таблетки помаранчевого або світло-помаранчевого кольору із вкрапленнями, довгастої овальної форми, з рискою, мають відбитки “G” та “R” з того боку, де риска.
Оптімус Дженерікс Лімітед.
Плот № Ес-8, Ес-9, Ес-13 та Ес-14, Ей Пі Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (ВI), Єдчерла (ЕM), Махабубнагар, ІH — 509 301, Індія.
Юнiлаб, ЛП.
966 Хангерфорд Дрaйв, офіс 3Б, Роквіль, Меріленд 20850, США
Аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТС N02В Е51.
Фармакологічний ефект зумовлений дією всіх компонентів препарату.
Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн — центральний стимулятор нервової системи. Стимулює дихальний центр, який збільшує швидкість і глибину насичення легенів киснем, збільшує тонус скелетних м'язів, зменшує поріг гіперкапнії. Для отримання такої ж реакції від аналгезуючого засобу без кофеїну необхідна його доза, яка приблизно на 40% вища, ніж одна доза у поєднанні із кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовується як ад'ювант парацетамолу.
Фенілефрину гідрохлорид стимулює постсинаптичні альфа-адренорецептори. Він звужує судини легенів і підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор здійснює антиконгестивну дію: зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки носа, вираженість ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.
Хлорфеніраміну малеат є Н1-блокатором, що затримує реакцію гладкої мускулатури на гістамін. Він має протиалергічну дію, зменшує сльозотечу, свербіж у носі.
Симптоматичне лікування проявів грипу та ГРВІ (гіпертермії, головного болю, нежитю) у дорослих та дітей віком від 12 років.
Алкоголізм, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі форми атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, гострий панкреатит і гепатит, тромбоз периферичних артерій, декомпенсована серцева недостатність; тяжкі форми ішемічної хвороби серця, порушення серцевої провідності, шлуночкова тахікардія, закритокутова глаукома, виражені порушення функції нирок та печінки, бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, феохромоцитома, гіпертиреоз, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, виражена лейкопенія, анемія, вроджена гіпербілірубінемія, синдром Дубіна-Джонсона, цукровий діабет, підвищений внутрішньоочний тиск.
Препарат протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якого його компонента.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.
Перед призначенням засобу дуже важливо переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не посилить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.
Не перевищувати рекомендовані дози.
Не приймати одночасно препарати, які містять парацетамол та інші протизастудні засоби.
Кофеїн послаблює дію снодійних та наркотичних засобів.
Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнти, відповідно, мають бути про це попереджені.
З обережністю застосовувати при епілепсії.
Під час лікування виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату і гепатотоксичність парацетамолу.
Якщо симптоми захворювання не минають, хворому необхідно проконсультуватись з лікарем.
У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутись до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилось.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи, що препарат у чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, необхідних при виконанні потенційно небезпечних робіт, на час прийому препарату краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами, виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.
Діти.
Препарат не призначають дітям віком до 12 років.
Спосіб застосування та дози
Дорослим і дітям віком від 12 років — 1 таблетка до 4 разів на добу.
Необхідно дотримуватися інтервалу між прийомами не менше 4 год.
Препарат приймають щонайменше через півгодини після прийому їжі.
Тривалість лікування — не більше 7 днів.
Ознаки і симптоми передозування, зумовлені властивостями окремих компонентів препарату Грипекс Актив можна розподілити таким чином.
Симптоми передозування парацетамолу. Відомо, що токсична дія у дорослих можлива після прийому 10 — 15 г парацетамолу. При цьому можуть спостерігатися такі симптоми: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, діарея, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці (0 — 24 години); підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, рівня білірубіну, а також зниження рівня протромбіну (24 — 48 годин); гепатотоксичний ефект, для якого характерні загальні симптоми (біль, слабкість, адинамія, підвищене потовиділення) і специфічні (гепатомегалія, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів) симптоми. Гепатотоксичний ефект може призвести до розвитку гепатонекрозу та ускладнитись розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення вищої нервової діяльності, збудження та ступор), ДВЗ-синдрому, гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, аритмії, судом, пригнічення функції дихання, коми, набряку мозку, гіпокоагуляції, колапсу. Зрідка порушення функції печінки розвивається блискавично і може ускладнитись нирковою недостатністю.
Симптоми передозування кофеїну. Головний біль, тремор, підвищена збудливість та дратівливість, серцеві екстрасистолії.
Симптоми передозування, пов'язані з потенціюванням парасимпатолітичної дії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії фенілефрину. Сонливість, після якої можливе збудження (особливо у дітей); порушення зору; нудота, блювання, головний біль; порушення кровообігу; коматозний стан; судоми; зміна поведінки; артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропінподібний психоз.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосовуванням активованого вугілля, симптоматична терапія, призначення метіоніну через 8 — 9 годин після передозування і N-ацетилцистеїну — через 12 годин (як антидотів до парацетамолу), моніторинг стану дихальної та кровоносної систем (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.
У більшості випадків препарат переноситься добре. Побічні дії, зумовлені складовими препарату, відзначалися зрідка, як правило, внаслідок тривалого застосування препарату у великих дозах.
Парацетамол.
З боку системи травлення: рідко — нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм. При довготривалому прийомі значних доз препарату — біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична дія.
З боку системи крові: дуже рідко — гемолітична анемія, метгемоглобінемія, тромбоцитопенія; у поодиноких випадках — апластична анемія, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
З боку сечовидільної системи: ниркова коліка, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, дуже рідко — нефротоксична дія, папілярний некроз.
Алергічні реакції: рідко — шкірний висип, свербіж, кропив'янка, гіперемія; дуже рідко — бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; у поодиноких випадках — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
Інші: у поодиноких випадках — гіпоглікемія, загальна слабкість, посилене потовиділення.
Кофеїн.
З боку центральної нервової системи: рідко — головний біль, відчуття страху, загальна слабкість, запаморочення; у поодиноких випадках — психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, занепокоєння, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, депресивні стани, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах, епілептичні напади, кома.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією).
З боку системи травлення: рідко — нудота, блювання, загострення виразкової хвороби.
Фенілефрину гідрохлорид.
З боку нервової системи: рідко — головний біль, безсоння, запаморочення, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), аритмія.
З боку системи травлення: нудота, діарея.
Хлорфеніраміну малеат.
З боку травного тракту: нудота, блювання, епігастральний біль, сухість у роті або горлі.
З боку органів зору: дуже рідко — мідріаз, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — тахікардія.
З боку центральної нервової системи: рідко — сонливість, головний біль, тремор.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко — затримка сечі та странгурія (утруднене сечовиділення).
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату Грипекс Актив.
Особливості взаємодії препарату обумовлені властивостями його складових.
Грипекс Актив потенціює ефект інгібіторів МАО, бета-блокаторів, седативних препаратів та етанолу. Крім того, інгібітори МАО і фуразолідон при поєднаному застосуванні з препаратом Грипекс Актив можуть спричинити збуджений стан, гіпертонічний криз та гіперпірексію (за рахунок хлорфеніраміну малеату). При одночасному прийомі з антидепресантами, протипаркінсонічними препаратами, нейролептиками може виявлятися атропіноподібний ефект (проявляється сухістю у роті, затримкою сечі, запором).
Ризик розвитку глаукоми збільшується при сумісному прийомі препарату Грипекс Актив з глюкокортикостероїдами. Парацетамол, що входить до складу препарату, зменшує ефективність діуретиків, а також збільшує ризик гепатотоксичних реакцій при сумісному прийомі з барбітуратами, дифенілом, карбамазепіном, рифампіцином та іншими індукторами мікросомальних печінкових ферментів, а також протисудомними засобами. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись при сумісному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватись при сумісному застосуванні з холестираміном. Ефект дії парацетамолу посилюється при його комбінації з кодеїном, аскорбіновою кислотою, скополаміном, хлорфенаміном, пропіфеназоном та кофеїном. Одночасне застосування парацетамолу з азидотимідином може призвести до розвитку нейтропенії. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу. Підвищується ризик кровотечі. Періодичність прийому не має значення. Паралельне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами збільшує ризик виникнення ускладнень з боку нирок. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одна зі складових частин препарату — фенілефрину гідрохлорид — виявляє адреноміметичний ефект при застосуванні з трициклічними антидепресантами; одночасне застосування з галоманом збільшує ризик вентрикулярної аритмії. Грипекс Актив зменшує гіпотензивний ефект гуанетидину, який, у свою чергу, посилює ?-адреностимулюючу активність фенілефрину гідрохлориду. Фенілефрин може спричиняти небажані реакції при поєднанні з індометацином та бромокрептином (тяжка артеріальна гіпертензія). Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину. Хлорфенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, інгібіторів МАО, протипаркінсонічних препаратів. Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з травного тракту, зі стереотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
4 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
4 таблетки у блістері; в картонній коробці.
10 таблеток у блістері; в картонній коробці.
12 таблеток у блістері; в картонній коробці.
20 (10 x 2) таблеток у блістерах; у картонній коробці.
24 (12 x 2) таблетки в блістерах; у картонній коробці.
Без рецепта.
діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат;
1 таблетка містить: парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), жовтий захід FCF (Е 110).
Таблетки.
Таблетки помаранчевого або світло-помаранчевого кольору із вкрапленнями, довгастої овальної форми, з рискою, мають відбитки “G” та “R” з того боку, де риска.
Cінмедик Лабораторіз.
106–107, HSIDC Індастріал Істейт, Сектор -31, Фарідабад — 121003 (Хар'яна), Індія.
Юнiлаб, ЛП.
966 Хангерфорд Дрaйв, офіс 3Б, Роквіль, Меріленд 20850, США
Аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТС N02В Е51.
Фармакологічний ефект зумовлений дією всіх компонентів препарату.
Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн — центральний стимулятор нервової системи. Стимулює дихальний центр, який збільшує швидкість і глибину насичення легенів киснем, збільшує тонус скелетних м'язів, зменшує поріг гіперкапнії. Для отримання такої ж реакції від аналгезуючого засобу без кофеїну необхідна його доза, яка приблизно на 40% вища, ніж одна доза у поєднанні із кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовується як ад'ювант парацетамолу.
Фенілефрину гідрохлорид стимулює постсинаптичні альфа-адренорецептори. Він звужує судини легенів і підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор здійснює антиконгестивну дію: зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки носа, вираженість ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.
Хлорфеніраміну малеат є Н1-блокатором, що затримує реакцію гладкої мускулатури на гістамін. Він має протиалергічну дію, зменшує сльозотечу, свербіж у носі.
Симптоматичне лікування проявів грипу та ГРВІ (гіпертермії, головного болю, нежитю) у дорослих та дітей віком від 12 років.
Алкоголізм, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі форми атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, гострий панкреатит і гепатит, тромбоз периферичних артерій, декомпенсована серцева недостатність; тяжкі форми ішемічної хвороби серця, порушення серцевої провідності, шлуночкова тахікардія, закритокутова глаукома, виражені порушення функції нирок та печінки, бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, феохромоцитома, гіпертиреоз, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, виражена лейкопенія, анемія, вроджена гіпербілірубінемія, синдром Дубіна-Джонсона, цукровий діабет, підвищений внутрішньоочний тиск.
Препарат протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якого його компонента.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.
Перед призначенням засобу дуже важливо переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не посилить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.
Не перевищувати рекомендовані дози.
Не приймати одночасно препарати, які містять парацетамол та інші протизастудні засоби.
Кофеїн послаблює дію снодійних та наркотичних засобів.
Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнти, відповідно, мають бути про це попереджені.
З обережністю застосовувати при епілепсії.
Під час лікування виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату і гепатотоксичність парацетамолу.
Якщо симптоми захворювання не минають, хворому необхідно проконсультуватись з лікарем.
У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутись до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилось.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи, що препарат у чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, необхідних при виконанні потенційно небезпечних робіт, на час прийому препарату краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами, виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.
Діти.
Препарат не призначають дітям віком до 12 років.
Спосіб застосування та дози
Дорослим і дітям віком від 12 років — 1 таблетка до 4 разів на добу.
Необхідно дотримуватися інтервалу між прийомами не менше 4 год.
Препарат приймають щонайменше через півгодини після прийому їжі.
Тривалість лікування — не більше 7 днів.
Ознаки і симптоми передозування, зумовлені властивостями окремих компонентів препарату Грипекс Актив можна розподілити таким чином.
Симптоми передозування парацетамолу. Відомо, що токсична дія у дорослих можлива після прийому 10 — 15 г парацетамолу. При цьому можуть спостерігатися такі симптоми: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, діарея, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці (0 — 24 години); підвищення активності печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, рівня білірубіну, а також зниження рівня протромбіну (24 — 48 годин); гепатотоксичний ефект, для якого характерні загальні симптоми (біль, слабкість, адинамія, підвищене потовиділення) і специфічні (гепатомегалія, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів) симптоми. Гепатотоксичний ефект може призвести до розвитку гепатонекрозу та ускладнитись розвитком печінкової енцефалопатії (порушення мислення, пригнічення вищої нервової діяльності, збудження та ступор), ДВЗ-синдрому, гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, аритмії, судом, пригнічення функції дихання, коми, набряку мозку, гіпокоагуляції, колапсу. Зрідка порушення функції печінки розвивається блискавично і може ускладнитись нирковою недостатністю.
Симптоми передозування кофеїну. Головний біль, тремор, підвищена збудливість та дратівливість, серцеві екстрасистолії.
Симптоми передозування, пов'язані з потенціюванням парасимпатолітичної дії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії фенілефрину. Сонливість, після якої можливе збудження (особливо у дітей); порушення зору; нудота, блювання, головний біль; порушення кровообігу; коматозний стан; судоми; зміна поведінки; артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропінподібний психоз.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосовуванням активованого вугілля, симптоматична терапія, призначення метіоніну через 8 — 9 годин після передозування і N-ацетилцистеїну — через 12 годин (як антидотів до парацетамолу), моніторинг стану дихальної та кровоносної систем (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначають діазепам.
У більшості випадків препарат переноситься добре. Побічні дії, зумовлені складовими препарату, відзначалися зрідка, як правило, внаслідок тривалого застосування препарату у великих дозах.
Парацетамол.
З боку системи травлення: рідко — нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм. При довготривалому прийомі значних доз препарату — біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична дія.
З боку системи крові: дуже рідко — гемолітична анемія, метгемоглобінемія, тромбоцитопенія; у поодиноких випадках — апластична анемія, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
З боку сечовидільної системи: ниркова коліка, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, дуже рідко — нефротоксична дія, папілярний некроз.
Алергічні реакції: рідко — шкірний висип, свербіж, кропив'янка, гіперемія; дуже рідко — бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; у поодиноких випадках — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
Інші: у поодиноких випадках — гіпоглікемія, загальна слабкість, посилене потовиділення.
Кофеїн.
З боку центральної нервової системи: рідко — головний біль, відчуття страху, загальна слабкість, запаморочення; у поодиноких випадках — психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, занепокоєння, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, депресивні стани, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах, епілептичні напади, кома.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією).
З боку системи травлення: рідко — нудота, блювання, загострення виразкової хвороби.
Фенілефрину гідрохлорид.
З боку нервової системи: рідко — головний біль, безсоння, запаморочення, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), аритмія.
З боку системи травлення: нудота, діарея.
Хлорфеніраміну малеат.
З боку травного тракту: нудота, блювання, епігастральний біль, сухість у роті або горлі.
З боку органів зору: дуже рідко — мідріаз, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках — тахікардія.
З боку центральної нервової системи: рідко — сонливість, головний біль, тремор.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко — затримка сечі та странгурія (утруднене сечовиділення).
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату Грипекс Актив.
Особливості взаємодії препарату обумовлені властивостями його складових.
Грипекс Актив потенціює ефект інгібіторів МАО, бета-блокаторів, седативних препаратів та етанолу. Крім того, інгібітори МАО і фуразолідон при поєднаному застосуванні з препаратом Грипекс Актив можуть спричинити збуджений стан, гіпертонічний криз та гіперпірексію (за рахунок хлорфеніраміну малеату). При одночасному прийомі з антидепресантами, протипаркінсонічними препаратами, нейролептиками може виявлятися атропіноподібний ефект (проявляється сухістю у роті, затримкою сечі, запором).
Ризик розвитку глаукоми збільшується при сумісному прийомі препарату Грипекс Актив з глюкокортикостероїдами. Парацетамол, що входить до складу препарату, зменшує ефективність діуретиків, а також збільшує ризик гепатотоксичних реакцій при сумісному прийомі з барбітуратами, дифенілом, карбамазепіном, рифампіцином та іншими індукторами мікросомальних печінкових ферментів, а також протисудомними засобами. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись при сумісному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватись при сумісному застосуванні з холестираміном. Ефект дії парацетамолу посилюється при його комбінації з кодеїном, аскорбіновою кислотою, скополаміном, хлорфенаміном, пропіфеназоном та кофеїном. Одночасне застосування парацетамолу з азидотимідином може призвести до розвитку нейтропенії. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу. Підвищується ризик кровотечі. Періодичність прийому не має значення. Паралельне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами збільшує ризик виникнення ускладнень з боку нирок. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одна зі складових частин препарату — фенілефрину гідрохлорид — виявляє адреноміметичний ефект при застосуванні з трициклічними антидепресантами; одночасне застосування з галоманом збільшує ризик вентрикулярної аритмії. Грипекс Актив зменшує гіпотензивний ефект гуанетидину, який, у свою чергу, посилює ?-адреностимулюючу активність фенілефрину гідрохлориду. Фенілефрин може спричиняти небажані реакції при поєднанні з індометацином та бромокрептином (тяжка артеріальна гіпертензія). Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину. Хлорфенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, інгібіторів МАО, протипаркінсонічних препаратів. Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з травного тракту, зі стереотропними засобами – підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
4 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
4 таблетки у блістері; в картонній коробці.
10 таблеток у блістері; в картонній коробці.
12 таблеток у блістері; в картонній коробці.
20 (10 x 2) таблеток у блістерах; у картонній коробці.
24 (12 x 2) таблетки в блістерах; у картонній коробці.
Без рецепта.
діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат, декстрометорфану гідробромід;
1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 10 мг.
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), тартразин (Е 102), діамантовий блакитний (Е 133).
Таблетки.
Таблетки без оболонки зеленого кольору із вкрапленнями, овальної форми, з рискою, мають відбитки «G» та «M» з того боку, де риска.
Оптімус Дженерікс Лімітед.
Плот № Ес-8, Ес-9, Ес-13 та Ес-14, Ей Пі Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (ВI), Єдчерла (ЕM), Махабубнагар, ІH — 509 301, Індія.
Юнiлаб, ЛП.
966 Хангерфорд Дрaйв, офіс 3Б, Роквіль, Меріленд 20850, США
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТС N02В Е51.
Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн — центральний стимулятор нервової системи. Стимулює дихальний центр, який збільшує швидкість і глибину насичення легенів киснем, збільшує тонус скелетних м'язів, зменшує поріг гіперкапнії. Для отримання такої ж реакції від аналгезуючого засобу без кофеїну необхідна його доза, яка приблизно на 40% вища, ніж одна доза у поєднанні із кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовується як ад'ювант парацетамолу.
Фенілефрину гідрохлорид стимулює постсинаптичні альфа-адренорецептори. Він звужує легеневі судини і підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор здійснює антиконгестивну дію: зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки носа, виразність ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.
Хлорфеніраміну малеат є Н1-блокатором, що затримує реакцію гладкої мускулатури на гістамін. Він виявляє протиалергічну дію, зменшує сльозотечу, відчуття свербіння у носі.
Декстрометорфану гідробромід є засобом проти кашлю центральної дії. Він пригнічує кашльовий центр, безпосередньо діючи на нього і підвищуючи поріг кашльового центру до подразнюючих агентів.
Парацетамол швидко всмоктується з травного тракту, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми становить 1–4 години. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином у вигляді продуктів кон'югації, менше 5% екскретується у незміненому вигляді.
Кофеїн і його водорозчинні солі швидко всмоктуються у кишечнику (у т. ч. у товстому). Період напіввиведення з плазми становить близько 5 годин, у деяких осіб — до 10 годин. Основна частина деметилюється і окиснюється. Близько 10% виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі доношених новонароджених і грудних дітей (віком 1,5–2 місяці) елімінується повільніше (Т1/2 — від 80 до 26,3 годин відповідно).
Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність унаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тракті і печінці при першому проходженні. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення із організму.
Хлорфеніраміну малеат — компонент, який зменшує характерні ефекти гістамінів, що особливо важливо для запобігання і полегшення багатьох алергічних симптомів. Він всмоктується порівняно повільно з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі досягається через 2,5–6 годин після застосування перорально. Біодоступність низька і становить від 25% до 50% від прийнятої кількості. Хлорфенірамін піддається метаболізму при першому проходженні у печінці. Хлорфеніраміну малеат у значній мірі метаболізується в печінці з утворенням метаболітів дезметил- і дідезметилхлорфенірамін. Близько 70% його зв'язується у плазмі з білками. Хлорфенірамін розподіляється в усіх органах і тканинах, проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Компонент у незміненому вигляді та метаболіти виводяться переважно із сечею, виведення залежить від рН сечі та ступеня виділення; лише сліди виявлені у калі. Тривалість дії становить від 4 до 6 годин. Більш швидке і екстенсивне всмоктування, більш швидке виведення і коротший період напіввиведення відзначені у дітей.
Декстрометорфану гідробромід швидко всмоктується з травного тракту. Він метаболізується у печінці і виводиться із сечею у незміненому вигляді і у вигляді деметильованих метаболітів, включаючи декстрорфан, який пригнічує кашель.
Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить 4 години.
Лікування симптомів грипу та ГРВІ (гіпертермії, головного болю, нежитю, кашлю) у дорослих та дітей віком від 12 років.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, тяжка артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія, гострий період інфаркту міокарда, гіпертиреоз, некомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, закритокутова глаукома, виражена анемія, лейкопенія.
Не застосовувати разом з інгібіторами МАО та протягом двох тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.
Перед призначенням препарату необхідно переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не збільшить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.
Фенілефрин, який входить до складу лікарського засобу, може спричинити збільшення частоти серцевих скорочень, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнтів слід про це попередити.
З обережністю застосовувати при захворюваннях печінки та нирок, артеріальній гіпертензії, компенсованій серцевій недостатності, а також хворим на цукровий діабет.
Під час лікування слід виключити вживання алкоголю.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранстпортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи, що препарат може знижувати психічну та/або фізичну здатність, здійснювати потенційно небезпечні види діяльності, на період застосування препарату рекомендовано утриматися від керування транспортними засобами та механізмами, а також виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Діти.
Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.
Дорослим і дітям віком від 12 років — 1 таблетка 4 рази на добу, але не частіше, ніж через 3–4 години.
Препарат приймають щонайменше через півгодини після прийому їжі.
Тривалість лікування — не більше 7 днів.
Ознаки і симптоми передозування окремих компонентів препарату Грипекс Актив Макс можна розподілити таким чином.
Передозування зазвичай зумовлене парацетамолом, який у великих дозах спричиняє гепатонекроз. Клінічні і біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 12–48 годин. До них належать: підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну і зниження рівня протромбіну. Симптоми: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, блідість шкірного покриву.
Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть без тяжкого ураження нирок. Відзначалась також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.
У разі передозування можуть спостерігатись підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетилцистеїну внутрішньовенно є ефективним протягом 48 годин після передозування. Необхідно також вжити загальнопідтримуючих заходів. При необхідності застосовують ?-адреноблокатори.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: у поодиноких випадках — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, сплутаність свідомості, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах.
З боку органів зору: порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастрії, гіперсалівація, зниження апетиту, підвищення активності печінкових ферментів.
З боку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія, гемолітична анемія (особливо у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у високих дозах — апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: при застосуванні високих доз — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), порушення сечовипускання.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці.
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія.
При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також вживанні алкоголю можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу. Тривале застосування протисудомних препаратів може знижувати активність парацетамолу. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. При одночасному застосуванні фенілефрину гідрохлориду з атропіном може спостерігатися тахікардія. Хлорфенірамін одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, нервового збудження, гіперпірексії. Трициклічні антидепресанти підсилюють симпатоміметичну дію препарату.
Препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підвищує альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину.
Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину).
Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижуючий ефект препарату.
Антидепресанти, протипаркінсонічні і антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.
Була відзначена несумісність хлорфеніраміну малеату з кальцію хлоридом, канаміцину сульфатом, норадреналіном, фенобарбіталом.
Застосування декстрометорфану гідроброміду з інгібіторами ферментів, включаючи аміодарон, флуоксетин, галоперидол, пароксетин, пропафенон та тіоридазин, може впливати на розумові здібності.
4 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
4 таблетки у блістері; в картонній пачці.
10 таблеток у блістері; в картонній пачці.
12 таблеток у блістері; в картонній пачці.
20 (10 x 2) таблеток у блістерах; у картонній пачці.
24 (12 x 2) таблетки в блістерах; у картонній пачці.
Без рецепта.
діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат, декстрометорфану гідробромід;
1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 10 мг.
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), тартразин (Е 102), діамантовий блакитний (Е 133).
Таблетки.
Таблетки без оболонки зеленого кольору із вкрапленнями, овальної форми, з рискою, мають відбитки «G» та «M» з того боку, де риска.
Cінмедик Лабораторіз.
106 — 107, HSIDC Індастріал Істейт, Сектор -31, Фарідабад — 121003 (Хар'яна), Індія.
Юнiлаб, ЛП.
966 Хангерфорд Дрaйв, офіс 3Б, Роквіль, Меріленд 20850, США
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
Код АТС N02В Е51.
Парацетамол діє як знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія парацетамолу пов'язана з впливом препарату на центр терморегуляції у гіпоталамусі та здатністю інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн — центральний стимулятор нервової системи. Стимулює дихальний центр, який збільшує швидкість і глибину насичення легенів киснем, збільшує тонус скелетних м'язів, зменшує поріг гіперкапнії. Для отримання такої ж реакції від аналгезуючого засобу без кофеїну необхідна його доза, яка приблизно на 40% вища, ніж одна доза у поєднанні із кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовується як ад'ювант парацетамолу.
Фенілефрину гідрохлорид стимулює постсинаптичні альфа-адренорецептори. Він звужує легеневі судини і підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор здійснює антиконгестивну дію: зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки носа, виразність ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.
Хлорфеніраміну малеат є Н1-блокатором, що затримує реакцію гладкої мускулатури на гістамін. Він виявляє протиалергічну дію, зменшує сльозотечу, відчуття свербіння у носі.
Декстрометорфану гідробромід є засобом проти кашлю центральної дії. Він пригнічує кашльовий центр, безпосередньо діючи на нього і підвищуючи поріг кашльового центру до подразнюючих агентів.
Парацетамол швидко всмоктується з травного тракту, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми становить 1–4 години. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином у вигляді продуктів кон'югації, менше 5% екскретується у незміненому вигляді.
Кофеїн і його водорозчинні солі швидко всмоктуються у кишечнику (у т. ч. у товстому). Період напіввиведення з плазми становить близько 5 годин, у деяких осіб — до 10 годин. Основна частина деметилюється і окиснюється. Близько 10% виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі доношених новонароджених і грудних дітей (віком 1,5–2 місяці) елімінується повільніше (Т1/2 — від 80 до 26,3 годин відповідно).
Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність унаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тракті і печінці при першому проходженні. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення із організму.
Хлорфеніраміну малеат — компонент, який зменшує характерні ефекти гістамінів, що особливо важливо для запобігання і полегшення багатьох алергічних симптомів. Він всмоктується порівняно повільно з шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі досягається через 2,5–6 годин після застосування перорально. Біодоступність низька і становить від 25% до 50% від прийнятої кількості. Хлорфенірамін піддається метаболізму при першому проходженні у печінці. Хлорфеніраміну малеат у значній мірі метаболізується в печінці з утворенням метаболітів дезметил- і дідезметилхлорфенірамін. Близько 70% його зв'язується у плазмі з білками. Хлорфенірамін розподіляється в усіх органах і тканинах, проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Компонент у незміненому вигляді та метаболіти виводяться переважно із сечею, виведення залежить від рН сечі та ступеня виділення; лише сліди виявлені у калі. Тривалість дії становить від 4 до 6 годин. Більш швидке і екстенсивне всмоктування, більш швидке виведення і коротший період напіввиведення відзначені у дітей.
Декстрометорфану гідробромід швидко всмоктується з травного тракту. Він метаболізується у печінці і виводиться із сечею у незміненому вигляді і у вигляді деметильованих метаболітів, включаючи декстрорфан, який пригнічує кашель.
Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить 4 години.
Лікування симптомів грипу та ГРВІ (гіпертермії, головного болю, нежитю, кашлю) у дорослих та дітей віком від 12 років.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, тяжка артеріальна гіпертензія, нестабільна стенокардія, гострий період інфаркту міокарда, гіпертиреоз, некомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, закритокутова глаукома, виражена анемія, лейкопенія.
Не застосовувати разом з інгібіторами МАО та протягом двох тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.
Перед призначенням препарату необхідно переконатися, що основна причина кашлю визначена і що зниження інтенсивності кашлю не збільшить ризик клінічних або фізіологічних ускладнень.
Фенілефрин, який входить до складу лікарського засобу, може спричинити збільшення частоти серцевих скорочень, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнтів слід про це попередити.
З обережністю застосовувати при захворюваннях печінки та нирок, артеріальній гіпертензії, компенсованій серцевій недостатності, а також хворим на цукровий діабет.
Під час лікування слід виключити вживання алкоголю.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранстпортом або роботі з іншими механізмами.
Враховуючи, що препарат може знижувати психічну та/або фізичну здатність, здійснювати потенційно небезпечні види діяльності, на період застосування препарату рекомендовано утриматися від керування транспортними засобами та механізмами, а також виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Діти.
Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.
Дорослим і дітям віком від 12 років — 1 таблетка 4 рази на добу, але не частіше, ніж через 3–4 години.
Препарат приймають щонайменше через півгодини після прийому їжі.
Тривалість лікування — не більше 7 днів.
Ознаки і симптоми передозування окремих компонентів препарату Грипекс Актив Макс можна розподілити таким чином.
Передозування зазвичай зумовлене парацетамолом, який у великих дозах спричиняє гепатонекроз. Клінічні і біохімічні ознаки ураження печінки виявляються через 12–48 годин. До них належать: підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну і зниження рівня протромбіну. Симптоми: анорексія, нудота, блювання, біль у животі, блідість шкірного покриву.
Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть без тяжкого ураження нирок. Відзначалась також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.
У разі передозування можуть спостерігатись підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.
Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетилцистеїну внутрішньовенно є ефективним протягом 48 годин після передозування. Необхідно також вжити загальнопідтримуючих заходів. При необхідності застосовують ?-адреноблокатори.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: у поодиноких випадках — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, сплутаність свідомості, депресивні стани, тремор, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах.
З боку органів зору: порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастрії, гіперсалівація, зниження апетиту, підвищення активності печінкових ферментів.
З боку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія, гемолітична анемія (особливо у хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). При тривалому застосуванні у високих дозах — апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: при застосуванні високих доз — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), порушення сечовипускання.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія або рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці.
Інші: загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія.
При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, а також вживанні алкоголю можливе збільшення періоду напіввиведення парацетамолу. Тривале застосування протисудомних препаратів може знижувати активність парацетамолу. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. При одночасному застосуванні фенілефрину гідрохлориду з атропіном може спостерігатися тахікардія. Хлорфенірамін одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, нервового збудження, гіперпірексії. Трициклічні антидепресанти підсилюють симпатоміметичну дію препарату.
Препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підвищує альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину.
Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину).
Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижуючий ефект препарату.
Антидепресанти, протипаркінсонічні і антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.
Була відзначена несумісність хлорфеніраміну малеату з кальцію хлоридом, канаміцину сульфатом, норадреналіном, фенобарбіталом.
Застосування декстрометорфану гідроброміду з інгібіторами ферментів, включаючи аміодарон, флуоксетин, галоперидол, пароксетин, пропафенон та тіоридазин, може впливати на розумові здібності.
4 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
4 таблетки у блістері; в картонній пачці.
10 таблеток у блістері; в картонній пачці.
12 таблеток у блістері; в картонній пачці.
20 (10 x 2) таблеток у блістерах; у картонній пачці.
24 (12 x 2) таблетки в блістерах; у картонній пачці.
Без рецепта.
Затверджено МОЗ Украiни від 2017-01-31 р. № 69. Р.п. № UA/5737/01/01
діючі речовини: 1 саше містить парацетамолу 650 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, аскорбінової кислоти 50 мг;
допоміжні речовини: сахароза, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, калію ацесульфам (Е 950), аспартам (Е 951), хіноліновий жовтий (Е 104), лимонний ароматизатор 875928, лимонний ароматизатор 87А069, лимонний ароматизатор 875060, лимонний ароматизатор 501.476АР0504.
Порошок для орального розчину.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору з цитрусовим запахом. Можлива присутність невеликих грудок порошку.
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.
N02B Е51.
Препарат має знеболювальну, жарознижувальну, судинозвужувальну активність.
Парацетамол є аналгетиком-антипіретиком. Механізм дії парацетамолу обумовлений інгібуванням синтезу простагладинів та інших медіаторів болю та запалення переважно у центральній нервовій системі.
Фенілефрину гідрохлорид — ?-адреноміметик, виявляє судинозвужувальну дію, сприяючи усуненню набряку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа, зменшенню ринореї, сльозотечі і нормалізації носового дихання. Викликає звуження артеріол, підвищення загального периферичного опору судин і артеріального тиску.
Аскорбінова кислота є життєво необхідним вітаміном, що додається до складу препарату для компенсації витрати вітаміну С, яка може виникнути на початку розвитку вірусної інфекції. Аскорбінова кислота бере активну участь в окисно-відновних реакціях організму. Вона стимулює тканинне дихання, окислювальне фосфорилювання у печінці, активує протеолітичні і мікросомальні ферменти, сприяє переходу фолієвої кислоти в фолінієву. Аскорбінова кислота потрібна для синтезу стероїдних гормонів і проколагену. Вона регулює проникність стінки судин, згортання крові, сприяє процесам регенерації, впливає на утворення опорних тканин. Аскорбінова кислота сприяє активації імунної системи, поповнює підвищену потребу у вітаміні С при грипі і застудних захворюваннях, посилює захисні механізми організму.
Симптоматичне лікування застуди і грипу (головний біль, болі у м’язах і суглобах, пропасниця, сльозотеча, нежить, закладеність носа).
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжкі порушення функції печінки або нирок, гострий гепатит, тяжка артеріальна гіпертензія, тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи порушення провідності, виражений атеросклероз, тяжку форму ішемічної хвороби серця, стани підвищеного збудження, порушення сну, епілепсія, захворювання крові, лейкопенія, анемія, тромбоз, тромбофлебіт, гіпертиреоз, тяжкі форми цукрового діабету, гострий панкреатит, алкоголізм, закритокутова глаукома, гіпертрофія передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, одночасний прийом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти, ?-блокатори або інші антигіпертензивні лікарські засоби, препарати, що пригнічують або підвищують амфетоподібні психостимулятори. Фенілкетонурія.
Необхідно порадитись з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функцій нирок і печінки.
Небезпека передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням печінки. Протягом курсу лікування уникати вживання алкоголю.
Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.
Застосування препарату особам, які голодують, може спричинити ризик ушкодження печінки.
Препарат застосовують з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску, хворим на бронхіальну астму. Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, судинозвужувальними препаратами для лікування риніту, а також лікарськими засобами, що містять парацетамол.
З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, з утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод або стрес). Не можна перевищувати рекомендованих доз. Фенілефрин, що входить до складу препарату може спричинити напади стенокардії.
Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та периферичної крові.
Не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості до фруктози, порушенні всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрази-ізомальтази.
Не перевищувати зазначених доз.
Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати впродовж 3 днів лікування препаратом або ж, навпаки, стан здоров’я погіршиться, необхідно звернутися до лікаря.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися — з холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з підвищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не мають клінічного значення.
Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Взаємодія фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) — підвищує ризик виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами — призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність ?-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо) з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.
Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.
Абсорбція вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз особами, які лікуються дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних депресантів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Призначення препарату у ці періоди протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автомобілем або технікою, що потребує підвищеної концентрації уваги.
Висипати вміст 1 пакетика в чашку і залити гарячою водою. Перемішувати до повного розчинення. Вживати в теплому вигляді.
Дорослим та дітям віком від 12 років: разова доза 1 пакетик. При необхідності дозу можна повторювати через кожні 4–6 годин. Не приймати більше 4 пакетиків на добу.
Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.
Курс лікування має бути не більше 3–5 днів. Тривалість лікування визначає лікар.
Не перевищувати рекомендовану дозу.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Діти.
Протипоказано дітям віком до 12 років.
Ризик передозування є підвищеним у пацієнтів із захворюванням печінки.
При тривалому застосуванні у високих дозах — апластична анемія, панцитопенiя, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі високих доз може розвиватися запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; порушення з боку сечовидільної системи — нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).
Передозування, як правило, зумовлене парацетамолом і виявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, абдомінальним болем, гепатонекрозом, підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу. У разі передозування можуть спостерігатись підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми. Ураження печінки може проявитися через 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостре порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалася також серцева аритмія та панкреатит. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. Прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія).
Передозування, зумовлене дією фенілефрину, може спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, рефлекторну брадикардію, екстрасистолію, тремор, гіперрефлексію, нудоту, блювання, дратівливість, неспокій, підвищення артеріального тиску. У тяжких випадках можливе виникнення порушення свідомості, галюцинацій, судом та аритмій.
Передозування, зумовлене дією аскорбінової кислоти, може проявитися нудотою, блюванням, здуттям та болем у животі, свербежем, висипанням на шкірі, підвищеною збудливістю. Високі дози аскорбінової кислоти (понад 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, глюкозурія, кристалурія, утворення конкрементів у нирках.
Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.
Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні впродовж 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Можуть спостерігатися наступні побічні ефекти.
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок.
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (включаючи синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пурпура, крововиливи.
Неврологічні розлади: головний біль, тремор, парестезії, відчуття страху, занепокоєність, нервове збудження, дратливість, сплутаність свідомості, порушення сну, безсоння, сонливість, седативний стан, депресії, галюцинації, тривога, шум у вухах, вертиго, загальна слабкість, запаморочення, збудження; порушення концентрації уваги протягом наступного дня, особливо при недостатній тривалості сну після прийому препарату.
Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання, дискомфорт та біль в епігастрії, печія, зниження апетиту, запор, діарея, метеоризм, сухість в роті, виразки слизової оболонки рота, гіперсалівація, геморагії.
Гепатобіліарні розлади: підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект), порушення функції печінки.
Ендокринні розлади: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку органів зору: мідріаз, порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
Зміни з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), гемолітична анемія, тромбоцитопенія, синці чи кровотечі, агранулоцитоз.
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) — порушення сечовиділення, нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), олігурія, асептична піурія.
Кардіальні розлади: підвищення артеріального тиску, біль у серці, відчуття серцебиття, синусова тахікардія, задишка, набряки, рефлекторна брадикардія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних засобів.
Препарат може мати незначний проносний ефект.
3 роки.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
По 5 або по 7, або по 8, або по 10 саше в картонній пачці.
Без рецепта.
ТОВ ЮС Фармація / US Pharmacia Sp. z о.о.
Вул. Зембицка 40, 50–507 Вроцлав, Польща/
ul. Ziebicka 40, 50–507 Wroclaw, Poland.
Юнілаб, ЛП / Unilab, LP.
966 Хангерфорд Драйв, офіс ЗБ, Роквіль, МД 20850, США/
966 Hungerford Drive, Suite ЗВ Rockville, MD 20850, USA.
ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу
Склад:
діючі
речовини: 1 саше містить парацетамолу 1000 мг, фенілефрину
гідрохлориду 12,2 мг, аскорбінової кислоти 100 мг;
допоміжні речовини: сахароза,
кислота лимонна безводна, натрію цитрат, калію ацесульфам (Е 950), аспартам (Е
951), хіноліновий жовтий (Е 104), лимонний ароматизатор 875928, лимонний
ароматизатор 87А069, лимонний ароматизатор 875060, лимонний ароматизатор
501.476 АР0504.
Лікарська
форма. Порошок для орального розчину.
Основні
фізико-хімічні властивості: порошок від білого до
блідо-жовтого кольору з характерним цитрусовим запахом і смаком. Можлива
присутність невеликих грудок порошку.
Фармакотерапевтична
група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації
без психолептиків. Код АТХ N02B Е51.
Фармакологічні властивості.
Препарат має знеболювальну, жарознижувальну,
судинозвужувальну активність.
Парацетамол є
аналгетиком-антипіретиком. Механізм дії парацетамолу обумовлений інгібуванням
синтезу простагладинів та інших медіаторів болю та запалення переважно у
центральній нервовій системі.
Фенілефрину
гідрохлорид – ?-адреноміметик, виявляє судинозвужувальну дію,
сприяючи усуненню набряку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і
придаткових пазух носа, зменшенню
ринореї, сльозотечі і нормалізації носового дихання. Викликає звуження
артеріол, підвищення загального периферичного опору судин і артеріального
тиску.
Аскорбінова
кислота є життєво необхідним вітаміном, що додається до складу
препарату для компенсації втрати вітаміну С, яка може виникнути на початку
розвитку вірусної інфекції.
Аскорбінова кислота бере активну участь в
окисно-відновних реакціях організму. Вона стимулює тканинне дихання, окислювальне фосфорилювання у печінці, активує
протеолітичні і мікросомальні ферменти, сприяє переходу фолієвої кислоти
в фолінієву. Аскорбінова кислота потрібна для синтезу стероїдних гормонів і
проколагену. Вона регулює проникність стінок судин, згортання крові, сприяє
процесам регенерації, впливає на утворення опорних тканин. Аскорбінова кислота
сприяє активації імунної системи, поповнює підвищену потребу у вітаміні С при
грипі і застудних захворюваннях, посилює захисні механізми організму.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування застуди і грипу (головний
біль, болі у м'язах і суглобах, пропасниця, сльозотеча, нежить, закладеність
носа).
Протипоказання.
Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату,
вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази,
тяжкі порушення функції печінки або нирок, гострий гепатит, тяжка
артеріальна гіпертензія, тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи
порушення провідності, виражений атеросклероз, тяжку форму ішемічної хвороби
серця, стани підвищеного збудження, порушення сну, епілепсія, захворювання
крові, синдром Жильбера, лейкопенія, анемія, тромбоз, тромбофлебіт,
гіпертиреоз, тяжкі форми цукрового діабету, гострий панкреатит, алкоголізм,
закритокутова глаукома, гіпертрофія передміхурової залози з утрудненим
сечовипусканням, одночасний прийом з
інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування
інгібіторів МАО, протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні
антидепресанти, ?-блокатори або інші антигіпертензивні лікарські засоби,
препарати, що пригнічують або підвищують апетит та амфетаміноподібні
психостимулятори. Фенілкетонурія. Вік до 12 років.
Особливі заходи безпеки.
Необхідно порадитись з лікарем стосовно
можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функцій нирок і
печінки.
Небезпека
передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням
печінки. Протягом курсу лікування уникати вживання алкоголю.
Застосування препарату особам, які голодують, може
спричинити ризик ушкодження печінки.
Не слід приймати препарат довше 3
днів. Якщо
ознаки захворювання не почнуть зникати впродовж 3 днів лікування препаратом або ж, навпаки, стан
здоров'я погіршиться, необхідно
звернутися до лікаря.
Препарат застосовують з
обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску, хворим на
бронхіальну астму. Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами,
призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу,
судинозвужувальними препаратами для лікування риніту, а також лікарськими
засобами, що містять парацетамол.
З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, з
утрудненим сечовипусканням, хворобою Рейно (що може проявлятися виникненням
болю у пальцях рук та ніг у відповідь на холод або стрес). Не можна перевищувати
рекомендованих доз.
Фенілефрин, що входить до складу препарату може
спричинити напади стенокардії.
Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують
протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального
стану печінки та периферичної крові.
Не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими
станами непереносимості до фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози
або недостатності цукрази-ізомальтази.
Перед застосуванням
препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи
подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.
Враховувати,
що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної
дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень
щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Пацієнтам,
які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно
проконсультуватися з лікарем.
До
складу лікарського засобу входить аспартам – похідне фенілаланіну, що являє небезпеку
для хворих на фенілкетонурію.
У
пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням
рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення
метаболічного ацидозу. Симптомами
метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання,
нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі
появи цих симптомів.
Якщо
симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Якщо
головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Зберігати препарат
поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій.
Швидкість
всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з
метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися – з холестираміном.
Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений з
підвищенням ризику кровотечі при одночасному
довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу. При нетривалому
застосуванні згідно з рекомендованим режимом застосування вказані взаємодії не
мають клінічного значення.
Барбітурати
зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні
препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), що стимулюють
активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив
парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на
гепатотоксичні метаболіти.
При одночасному
застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний
вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з
ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол
знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Взаємодія
фенілефрину з інгібіторами моноаміноксидази спричиняє гіпертензивний ефект, з
трициклічними антидепресантами (наприклад амітриптиліном) – підвищує ризик
виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими
глікозидами – призводить до порушення серцебиття або інфаркту міокарда.
Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик виникнення побічних
реакцій з боку серцево-судинної системи. Фенілефрин може знижувати ефективність
?-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо)
з підвищенням ризику виникнення гіпертензії та інших побічних реакцій з боку
серцево-судинної системи. ?-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини,
фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції. Алкалоїди раувольфії
зменшують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду.
Аскорбінова
кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування пеніциліну, заліза,
знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик
розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами. Антидепресанти, протипаркінсонічні
та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку
затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик
розвитку глаукоми.
Абсорбція
вітаміну С знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних
засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття. Одночасний
прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза,
особливо у серцевому м'язі, що може призвести до декомпенсації системи
кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін'єкції
дефероксаміну. Тривалий прийом великих доз особами, які лікуються
дисульфірамом, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Великі дози препарату
зменшують ефективність трициклічних депресантів. Високі дози лікарського засобу
зменшують ефективність нейролептиків – похідних фенотіазину, канальцеву
реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками, впливають на
резорбцію вітаміну В12. Аскорбінова кислота при пероральному застосуванні
сприяє всмоктуванню алюмінію в кишечнику, що слід враховувати при одночасному
лікуванні антацидами, що містять алюміній.
Особливості застосування.
Застосування у період
вагітності або годування груддю.
Призначення препарату у ці періоди протипоказане.
Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Під час лікування препаратом слід утримуватися від
керування автомобілем або технікою, що потребує підвищеної концентрації уваги.
Спосіб застосування та дози.
Висипати вміст 1 пакетика в чашку і залити гарячою
водою. Перемішувати до повного розчинення. Вживати в теплому вигляді.
Разова
доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 60
мг/кг маси тіла. Не слід приймати більше
4 доз протягом 24 годин.
Дорослим
та дітям віком від 12 років: по 1 пакетику. При
необхідності дозу можна повторювати через кожні 4-6 годин. Не приймати більше 4
пакетиків на добу.
Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.
Курс лікування має
бути не більше 3-5 днів. Тривалість лікування визначає лікар.
Максимальний термін
застосування для дітей без консультації лікаря – 3 дні.
Не перевищувати
рекомендовану дозу.
Не приймати разом з
іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Діти.
Протипоказано дітям віком до 12 років.
Передозування.
Ризик
передозування є підвищеним у пацієнтів із захворюванням печінки.
При тривалому
застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенiя, агранулоцитоз,
нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі високих доз з боку
центральної нервової системи може
розвиватися запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації;
порушення з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка,
інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).
Передозування, як правило, зумовлене парацетамолом і виявляється блідістю
шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, абдомінальним болем, гепатонекрозом,
підвищенням активності печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового
індексу. У разі передозування
можуть спостерігатись підвищене потовиділення, психомоторне збудження або
пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості,
порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія,
судоми. Ураження печінки може проявитися через 12-48 годин після передозування.
Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При
тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до
розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливів,
гіпоглікемії, коми, в окремих випадках –
з летальним наслідком. Гостре
порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем,
гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження
печінки. Відзначалася також серцева аритмія та панкреатит. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували
у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. Прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести
до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування
карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм
чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний
прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення,
муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія).
Передозування, зумовлене дієюфенілефрину, може
спричинити підвищене потовиділення, психомоторне збудження або
пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість, запаморочення,
безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, рефлекторну брадикардію,
екстрасистолію, тремор, гіперрефлексію, нудоту, блювання, дратівливість, неспокій,
підвищення артеріального тиску. У тяжких випадках можливе виникнення порушення
свідомості, галюцинацій, судом та аритмій.
Передозування,
зумовлене дією аскорбінової кислоти, може проявитися нудотою, блюванням,
здуттям та болем у животі, свербежем, висипанням на шкірі, підвищеною
збудливістю. Високі дози аскорбінової кислоти
(понад 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові
розлади, порушення обміну цинку, міді, глюкозурія, кристалурія, утворення
конкрементів у нирках.
Лікування.При
передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно
доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.
Симптоми можуть бути
обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування
чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям,
якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрація
парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше
після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування
N-ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний
ефект настає при його застосуванні впродовж 8 годин після прийому.
Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності
пацієнту внутрішньовенно вводять
N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз.При відсутності блювання може бути застосований
метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза
лікарнею.
Побічні реакції.
Можуть
спостерігатися наступні побічні ефекти.
Порушення з боку імунної системи: реакції
гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок.
Зміни з боку шкіри та підшкірної
клітковини: алергічний дерматит, свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай еритематозні,
кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна
еритема (включаючи синдром
Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пурпура,
крововиливи.
Неврологічні розлади: головний
біль, тремор, парестезії, відчуття страху, занепокоєність, нервове збудження,
дратливість, сплутаність свідомості, порушення сну, безсоння, сонливість,
седативний стан, депресії, галюцинації, тривога, шум у вухах, вертиго, загальна
слабкість, запаморочення, збудження; порушення концентрації уваги протягом
наступного дня, особливо при недостатній тривалості сну після прийому
препарату.
Шлунково-кишкові розлади: нудота,
блювання, дискомфорт та біль в епігастрії, печія, зниження апетиту, запор,
діарея, метеоризм, сухість в роті, виразки слизової оболонки рота,
гіперсалівація, геморагії.
Гепатобіліарні розлади: підвищення
активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці,
гепатонекроз (дозозалежний ефект), порушення функції печінки.
Ендокринні розлади: гіпоглікемія,
аж до гіпоглікемічної коми.
З боку органів зору: мідріаз,
порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
Зміни з боку
системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і
метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), гемолітична анемія, тромбоцитопенія, синці чи кровотечі, агранулоцитоз.
Порушення з боку нирок та
сечовидільної системи: (при прийомі великих доз) –
порушення сечовиділення, нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний
нефрит, папілярний некроз), олігурія, асептична піурія.
Кардіальні розлади: підвищення
артеріального тиску, біль у серці, відчуття серцебиття, синусова тахікардія,
задишка, набряки, рефлекторна брадикардія.
Порушення з боку дихальної
системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у
пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних
засобів.
Препарат може мати незначний проносний ефект.
Термін придатності. 3
роки.
Умови зберігання. Зберігати
у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка. По 5
або по 8 саше у картонній пачці.
Категорія відпуску. Без
рецепта.
Виробник.
ТОВ ЮС Фармація / US Pharmacia Sp. z о.о.
Місцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.
вул. Зембицка 40, 50-507 Вроцлав, Польща / ul.
Ziebicka 40, 50-507 Wroclaw, Poland.
Заявник.
Юнілаб, ЛП / Unilab, LP.
Місцезнаходження
заявника та/або представника заявника.
966 Хангерфорд Драйв, офіс ЗБ, Роквіль, МД 20850, США
/
966 Hungerford Drive, Suite ЗВ Rockville, MD 20850,
USA.
Інструкція, розміщена на цій сторінці, носить інформаційний характер і призначена виключно з метою ознайомлення.
Не використовуйте це як посібник медичних рекомендацій.
Постановка діагнозу і вибір методики лікування здійснюється тільки вашим лікарем!
Farmaco не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання інформації, розміщеної на сайті farmaco.ua.
Щоб залишити відгук - авторизуйтесь!
