FarmacoFarmaco

Кетонал капс. 0,05 №25
Lek Pharmaceuticals, Словенія

Кетонал капс. 0,05 №25 | интернет-аптека Farmaco.ua
Недоступно

Виробник: Lek Pharmaceuticals, Словенія
Реєстраційне посвідчення: UA/8325/03/01
Доставка
  Нова пошта
  Самовивіз
Оплата

  Онлайн оплата карткою - LiqPay

  Оплата при отриманні

Фармакологічні властивості

фармакодинамика. Кетопрофен — НПЗП, який надає анальгезивний, протизапальний і жарознижувальний ефект.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність ЦОГ та частково — ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Володіє центральним і периферичним знеболювальним ефектом і усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика. Абсорбція. При пероральному прийомі кетопрофен швидко всмоктується в ШКТ. Після перорального застосування 100 мг Cmax кетопрофену в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через ?1,5 год. Біодоступність кетопрофену в пероральних формах становить 90% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо — нова лікарська форма, яка відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білі) і вкриті оболонкою (жовті). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пелет (60% загальної кількості) і повільно — з жовтих (40% загальної кількості), що зумовлює пролонговану дію препарату.

Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але знижує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення Cmax, але не знижує біодоступність і Cmax кетопрофену в плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість і об’єм всмоктування кетопрофену. Після прийому капсул Кетонал Дуо Cmax — 9036,64 нг/мл — досягається протягом 1,76 год.

Після прийому таблеток пролонгованої дії Кетонал Ретард кетопрофен швидко всмоктується в ШКТ, його Cmax у плазмі крові досягається через 4–6 год. Біодоступність кетопрофену становить 93% і прямо пропорційна застосовуваній дозі.

Після ректального введення 100 мг кетопрофену (супозиторії) Cmax в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1,05–1,22 год. Біодоступність кетопрофену після ректального введення — 71–96%.

Парентеральне введення. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4±5,4 мкг/мл через 4–5 хв після в/в інфузії або в/м введення. Біодоступність кетопрофену становить 90%.

При місцевому застосуванні крему або гелю абсорбція кетопрофену незначна, що зумовлює місцевий характер дії препарату і відсутність системних ефектів. Біодоступність кетопрофену при місцевому застосуванні — близько 5%.

Після триразового нанесення 70–80 мг кетопрофену в формі крему на поверхню коліна Cmax в плазмі крові (0,0182±0,118 мкг/мл) досягається через 6 год після застосування препарату.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками плазми крові — 99%. Vd — 0,1–0,2 л/кг маси тіла. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину. Через 3 год після введення 100 мг кетопрофену його концентрація в плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині — 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідини нижча, ніж у плазмі крові, вона більш стабільна (зберігається до 30 год; при парентеральному введенні через 9 год концентрація кетопрофену в плазмі крові — 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині — 0,8 мкг/мл), тому вираженість больового синдрому і скутості суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год.

При місцевому застосуванні через 12 год після останнього нанесення крему на шкіру коліна в тканинах суглоба відтворюються такі концентрації кетопрофену: жирова тканина — 4,7±3,87 мкг/г, оболонка суглоба — 2,35±2,41 мкг/г, синовіальна рідина — 1,31 0,89 мкг/г.

Фармакокінетика кетопрофену не залежить від віку пацієнта. Для осіб похилого віку стабільна концентрація в плазмі крові досягається через 8,7 год і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляції кетопрофену в тканинах не відзначено.

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою. Т? становить 2 год. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться з сечею, як правило, >90% — у вигляді глюкуроніду, ?10% — з калом.

У пацієнтів з нирковою недостатністю виведення кетопрофену сповільнено, Т? збільшується на 1 год. У осіб з печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватися в тканинах. У пацієнтів більш старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену сповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Показання

– захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серологічно негативний спондилоартрит (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);

больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

Застосування

дози підбираються індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Капсули Кетонал. Рекомендована доза для дорослих — по 1 капсулі 3 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті — по 1 капсулі кожні 6 год.

Рекомендована доза при слабкому, помірному болю і дисменореї — по 1 капсулі кожні 6–8 год.

Тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену — 200 мг.

Капсули Кетонал можна застосовувати в комбінації з супозиторіями Кетонал за наступною схемою: по 1 капсулі вранці та вдень і по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому прийомі різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-н для ін’єкцій) загальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів ШКТ після консультації з лікарем можна одночасно приймати антацидні засоби, інгібітори протонної помпи.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, тому рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену. Через 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал, супозиторії. Застосовують ректально.

Рекомендовані дози для дорослих і дітей віком старше 15 років: 1 супозиторій вводять в пряму кишку 1–2 рази на добу.

Кетонал, супозиторії, можна комбінувати з пероральними формами Кетоналу, наприклад, 1 капсула (50 мг) вранці та вдень і 1 супозиторій (100 мг) ввечері або 1 таблетка (100 мг) вранці та 1 супозиторій (100 мг) ввечері.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену — 200 мг. Перед призначенням максимальної дози слід ретельно проаналізувати співвідношення користь/ризик лікування високими дозами.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тиж від початку лікування НПЗП слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал, р-н для ін’єкцій. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих

В/м введення: застосовують 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1–2 рази на добу. У разі необхідності в/м введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетоналу. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.

В/в інфузія: інфузії кетопрофену здійснюють тільки в умовах стаціонару. Інфузію проводять протягом 0,5–1 ч, курс лікування при в/в введенні — не більше 48 год. Максимальна добова доза — 200 мг.

Переривчаста в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду і вводять протягом 0,5–1 год. Максимальна добова доза — 200 мг.

Безперервна в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду, р-н Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводять протягом 8 год. Максимальна добова доза — 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати одночасно з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду або р-н Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза — 200 мг.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів ШКТ можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження: флакони з р-ном для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол і кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворитися осад.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендують починати терапію кетопрофеном з мінімальної дози з метою застосування у пацієнтів найнижчої ефективної дози.

Порушення функції нирок. Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну <0,33 мл/с (<20 мл/хв) дозу кетопрофену слід знизити.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки і зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові слід знизити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

Кетонал, гель. Для зовнішнього застосування.

На шкіру ураженої ділянки наносять тонким шаром 3–5 см гелю 1–2 рази на добу і обережно його втирають. Кількість гелю залежить від розміру травмованої зони: 5 см гелю відповідають 100 мг кетопрофену, 10 см — 200 мг кетопрофену. Використовувати при цьому оклюзійну пов’язку не рекомендується.

Тривалість лікування становить 7–10 днів. Після застосування гелю слід вимити руки. Кетонал гель можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не має перевищувати 200 мг кетопрофену незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Кетонал, крем. Для зовнішнього застосування.

Крем наносять на шкіру ураженої ділянки тонким шаром 2 рази на добу і обережно втирають. Кількість крему залежить від розміру ураженої ділянки. Препарат застосовують, як правило, не більше 10 діб. Крем можна застосовувати в комбінації з іншими лікарськими формами (капсули, таблетки, супозиторії). Максимальна загальна добова доза не має перевищувати 200 мг кетопрофену, незалежно від застосовуваної лікарської форми.

Застосовувати герметичні пов’язки не рекомендується. Після застосування препарату слід вимити руки, окрім випадків аплікації крему безпосередньо на шкіру рук.

Капсули з модифікованим вивільненням Кетонал Дуо. Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза становить 150 мг (1 капсула) на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому застосуванні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-н для ін’єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не має перевищувати 200 мг.

Капсули приймають під час їжі, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів ШКТ можна одночасно приймати антациди, інгібітори протонної помпи після консультації з лікарем.

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується, і якщо призначена терапія НПЗП, рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу кетопрофену, а через 4 тиж від початку лікування слід обов’язково проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Таблетки Кетонал Форте. Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування.

Рекомендована доза для дорослих — по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при ревматоїдному артриті та остеоартриті — по 1 таблетці 2 рази на добу.

Рекомендована доза при болю слабкої, помірної вираженості і дисменореї — по 1 таблетці 1 раз на добу.

Тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

Максимальна добова доза кетопрофену становить 200 мг.

Таблетки Кетонал Форте можна застосовувати в комбінації з супозиторіями Кетонал за наступною схемою: по 1 таблетці вранці та по 1 супозиторію (100 мг) ввечері. При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-н для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати 200 мг.

Таблетки приймають під час їжі, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів ШКТ можна одночасно приймати антацидні засоби.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Кетонал Ретард, таблетки пролонгованої дії. Дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Рекомендована доза для дорослих — 1 таблетка 1 раз на добу.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при використанні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.

При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-н для ін’єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не має перевищувати 200 мг.

Таблетки Кетонал Ретард слід приймати після або під час їжі, запиваючи склянкою води або молока. Одночасно слід приймати антациди, інгібітори протонної помпи для полегшення побічного впливу кетопрофену на ШКТ (після консультації з лікарем).

Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується (рекомендують застосовувати мінімальну ефективну дозу). Через 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Протипоказання

реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин; протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність; періопераційний біль при проведенні операції аортокоронарного шунтування; хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорації в анамнезі, цереброваскулярні або інші кровотечі; пацієнти, схильні до геморагії; геморагічний діатез; тяжкі порушення функції печінки або нирок; БА і риніт в анамнезі; III триместр вагітності.

Кетопрофен у формі для зовнішнього застосування (гель, крем) протипоказаний за наявності шкірних проявів алергії при застосуванні кетопрофену, тіапрофенової кислоти, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових (УФ) променів або парфумерних засобів; впливі сонячних променів (навіть розсіяного світла) або УФ-опромінення в солярії під час лікування і протягом 2 тиж після його припинення; наявності патологічних змін на шкірі, наприклад дерматозів, що мокнуть, пошкодження шкіри, висипу, травми шкіри, опіків, екземи, акне або інфекційних процесів шкіри і відкритих ран. Не застосовувати герметичні пов’язки.

Кетонал супозиторії — проктит або прокторагія.

Кетопрофен протипоказаний пацієнтам з порушенням гомеостазу або які застосовують терапію антикоагулянтами.

Побічна дія

класифікація побічних ефектів за системами органів і частотою проявів: дуже часто (?1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), рідко (?1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Побічні ефекти зазвичай минущі. Найчастіше виникають розлади з боку ШКТ.

З боку системи крові: нечасто — геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку, частота невідома — нейтропенія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу і утворення гематом.

З боку імунної системи: реактивність дихальної системи, включаючи БА, бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП); дуже рідко — ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часто — депресія, нервозність, кошмарні сновидіння, сонливість; рідко — делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мови, зміна настрою.

З боку нервової системи: часто — головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, парестезії, вертиго, зміни настрою, сонливість; нечасто — судоми; рідко — порушення мовлення, дисгевзія; дуже рідко — псевдопухлини головного мозку; частота невідома — депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, слабкість, є повідомлення про асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, у яких спостерігаються такі симптоми, як ригідність потиличних м’язів, нудота, блювання, лихоманка або втрата орієнтації).

З боку органа зору: часто — порушення зору; дуже рідко — кон’юнктивіт, помутніння зору; частотота невідома — неврит зорового нерва.

З боку органа слуху: часто — шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто — набряки; нечасто — серцева недостатність, АГ, вазодилатація.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда та інсульту). Для того щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасто — кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі — напади БА; частота невідома — задишка.

З боку травної системи: дуже часто — диспепсія; часто — нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; рідко — гастрит, виразка шлунка; дуже рідко — коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикулу), мелена, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз. Можуть виникати перфорація, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, гематемезис. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею з втратою білка.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3–6 міс лікування або у 2–4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗП.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.

З боку шкіри: часто — висипання на шкірі, свербіж; нечасто — алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; рідко — фотосенсибілізація, фотодерматит; дуже рідко — бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний і бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко — гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.

З боку репродуктивної системи: нечасто — менометрорагія.

Загальні порушення: рідко — набряки, частота невідома — порушення смаку.

Лабораторні показники: дуже часто — відхилення від норми рівня печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну в плазмі крові через порушення, пов’язані з цукровим діабетом; часто — збільшення маси тіла; нечасто — при лікуванні НПЗП істотно підвищуються показники АлАТ і АсАТ.

Реакції в місці введення: відчуття печіння і/або біль у місці введення, свербіж, набряк.

Для супозиторіїв — вищеперелічені реакції в місці введення, ректальні кровотеча.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

Особливості застосування

у хворих на БА та хронічний риніт, хронічний синусит і/або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП. Кетопрофен може викликати у них напад БА, бронхоспазм, особливо у осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП.

Застосування кетопрофену може бути причиною кровотечі з ШКТ, виразки шлунка і/або дванадцятипалої кишки або перфорації, які можуть виникнути навіть без продромальних симптомів. Слід з обережністю призначати кетопрофен пацієнтам з розладами ШКТ в анамнезі. Є висока ймовірність виникнення кровотечі з ШКТ у пацієнтів похилого віку, схильних до таких кровотеч, у хворих з недостатньою масою тіла, а також у осіб з порушенням функції тромбоцитів або які приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. У разі появи кровотечі або симптомів виразки шлунка і/або дванадцятипалої кишки прийом лікарського засобу слід негайно припинити. При появі слабовираженних симптомів з боку шлунка можна застосовувати лікарські засоби, що нейтралізують кислоту шлункового соку або обволікають слизову оболонку шлунка. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальної дози. Таким хворим слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Згідно з епідеміологічними даними, кетопрофен може бути пов’язаний з високим ризиком важкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для інших НПЗП, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають підстави припускати, що використання деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику щодо кетопрофену даних недостатньо.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Кетопрофен і інші НПЗП можуть маскувати симптоми інфекційного захворювання, що розвивається.

Кетопрофен слід з обережністю призначати пацієнтам з розладами ШКТ, уважно спостерігаючи за такими хворими у разі появи таких захворювань, як гастрит і/або дуоденіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями гемостазу, гемофілією, хворобою Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також у осіб, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу та функції нирок у пацієнтів із захворюваннями печінки, у хворих, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів похилого віку.

Кетопрофен з обережністю застосовують у осіб з алкоголізмом.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).

При застосуванні кетопрофену також необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичністю в анамнезі. У осіб похилого віку та пацієнтів з серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, хронічною нирковою недостатністю і порушеннями водного обміну (наприклад зі зневодненням у результаті застосування діуретиків, гіповолемією після хірургічної операції і т.д.) кетопрофен може викликати розлади роботи нирок через пригнічення синтезу простагландинів .

У початковий період лікування у таких хворих слід ретельно контролювати величину діурезу і інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків і підвищення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.

У пацієнтів з серцевою недостатністю, особливо літніх, через затримки рідини і натрію в організмі може спостерігатися посилений прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця і нирок.

Пацієнтам з неконтрольованою АГ, ХСН, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти з факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або пацієнти, які курять, повинні також проходити ретельне обстеження.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки показані ретельне спостереження (періодичний контроль активності трансаміназ) і індивідуальний підбір дози препарату.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен особам похилого віку, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу лікарського засобу.

Особливо обережно слід призначати кетопрофен пацієнтам літнього віку, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; таким хворим необхідно знизити дозу препарату. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові і функції печінки і нирок.

У рідкісних випадках при застосуванні НПЗП відзначалися шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетонал необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки і нирок. Якщо кліренс креатиніну <0,33 мл/с (20 мл/хв), слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може негативно позначитися на репродуктивній функції жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, прийом кетопрофену необхідно припинити.

Прийом лікарського засобу в мінімальній ефективній дозі протягом короткого періоду, необхідного для купірування симптомів, знижує ризик виникнення побічних ефектів і вплив на ШКТ і систему кровообігу.

Застосування препарату слід відмінити при появі порушень зору, таких як нечіткість зору.

Особи похилого віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, тільки подовжується T? лікарського засобу (3 год) і знижується кліренс у нирках і плазмі крові. У пацієнтів похилого віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч.

Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс в нирках і плазмі крові, подовжується T? пропорційно ступеню тяжкості ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс в плазмі крові і T? не змінюються; кількість не пов’язаного з білками препарату збільшуєтьтся майже вдвічі.

Кетонал гель (Кетонал крем) застосовують тільки зовнішньо. Якщо пропущено час нанесення препарату в формі гелю або крему, при черговому місцевому застосуванні препарату дозу подвоюють. Незважаючи на те що системні побічні ефекти кетопрофену при місцевому застосуванні практично відсутні, Кетонал, гель (Кетонал, крем), слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок, серця або печінки, виразкою або запаленням кишечнику в анамнезі, цереброваскулярною кровотечею або геморагічним діатезом.

Кетонал, гель (Кетонал, крем), не слід наносити на слизові оболонки, періанальну ділянку або геніталії, а також на великі ділянки шкіри, під герметичні пов’язки, на шкіру навколо очей. Уникати потрапляння препарату в формі гелю або крему в очі. Не слід перевищувати рекомендовану дозу і наносити Кетонал, гель (Кетонал, крем), разом з іншими засобами для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші НПЗП, на одні й ті самі ділянки шкіри.

Необхідно захищати від сонця (у тому числі від УФ-променів в солярії) ділянки шкіри, на які нанесено препарат, під час лікування, а також протягом 2 тиж після його закінчення для зниження ризику фотосенсибілізації. Слід негайно припинити застосування препарату у разі появи будь-яких реакцій з боку шкіри, у тому числі шкірних реакцій, після одночасного застосування із засобами, що містять октокрилен (октокрилен входить до складу деяких косметичних і гігієнічних продуктів, таких як шампуні, гелі після гоління, гелі для душу, губні помади, креми, у тому числі омолоджуючі, засоби для зняття макіяжу, лаки для волосся, для затримки їх фотодеградації).

Слід ретельно мити руки після кожного нанесення препарату в формі гелю або крему. Якщо Кетонал гель (Кетонал, крем), необхідно втирати в шкіру протягом тривалого часу, слід використовувати хірургічні рукавички.

Місцеве застосування великої кількості препарату може спровокувати появу системних побічних ефектів, включаючи напади БА і прояви гіперчутливості, такі як контактний дерматит, кропив’янка і бронхоспазм.

Кетонал, гель, не використовувати поруч із відкритим полум’ям, оскільки він містить етанол.

Кетонал, крем, містить метилпарабен (E218) і пропілпарабен (E216), які можуть викликати реакції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, бронхоспазм) або уповільненого типу.

Капсули Кетонал, Кетонал Дуо і Кетонал Форте містять лактозу, тому їх не призначають пацієнтам з рідкісним спадковим захворюванням непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування в період вагітності та годування грудьми. Безпека застосування кетопрофену під час вагітності не визначена, тому застосування препарату в I–II триместр вагітності можливе тільки в разі крайньої необхідності, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Застосування кетопрофену в III триместр вагітності протипоказане.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів і розвитку пороків серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від ?1 до 1,5%. Ризик може підвищуватися при підвищенні дози і тривалості терапії. У тварин застосування інгібітора синтезу простагландину призводило до пре- і постімплантаційних загибелі плоду і смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів під час вагітності в період органогенезу, відзначалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. При призначенні кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або в I і II триместр вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.

У III триместр вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів можливі такі дії на плід:

– серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);

– порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідрамніону.

Вагітна жінка і плід в кінці вагітності можуть піддатися таким впливам:

– можливе збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;

– пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.

Годування грудьми. Дані щодо екскреції кетопрофену в грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в період годування грудьми не доведена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми і порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами.

Діти. Препарат не застосовують у дітей. Кетонал, супозиторії, не застосовують у дітей віком до 15 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗП та саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарином і варфарином), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідином, клопідогрелем), препаратами літію, метотрексатом у дозі >15 мг/тиж. Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.

Не рекомендується одночасне застосування препарату Кетонал, крем, і інших лікарських засобів для місцевого застосування, що містять кетопрофен або інші НПЗП, оскільки це може посилювати їх дію також, як і викликані ними побічні реакції.

Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які зв’язуються з білками, наприклад антикоагулянтами, сульфаніламідами, гідантоїнами, може виникнути потреба в регулюванні доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування з ГКС підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин та гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антикоагулянтами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарину і варфарину) та антитромботичних препаратів (наприклад тиклопідину, клопідогрелю), пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування декількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Можливий ризик підвищення рівня літію в плазмі крові іноді досягає токсичного через зниження виділення літію нирками. У разі необхідності слід встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові і коригувати дозу літію під час і після терапії НПЗП.

Після застосування кетопрофену разом з метотрексатом (дози >15 мг/тиж) виникала важка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгацією концентрації цього препарату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену і метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗП. У пацієнти, особливо зі зневодненням, пов’язаним з прийомом діуретиків, відмічають вищий ризик розвитку ниркової недостатності на тлі зменшення ниркового кровотоку, викликаного пригніченням синтезу простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс і перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози <15 мг/тиж) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ одночасно з НПЗП. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти зі зневодненням організму або особи похилого віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів ЦОГ може викликати подальше погіршення функції нирок, у тому числі гострої ниркової недостатності.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик виникнення кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає обережності

Кетопрофен може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів (блокаторів ?-адренорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків внаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом з тромболітиками і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може привести до значного зниження кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепарин (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть викликати гіперкаліємію.

Кетопрофен посилює ефективність пероральних протидіабетичних і протисудомних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗП і серцевих глікозидів може викликати загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином і такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у осіб похилого віку.

При одночасному застосуванні з НПЗП ефективність міфепристону може знижуватися. НПЗП слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону.

Передозування

симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювота, епігастральний біль, кривава блювота, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, задуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

При місцевому застосуванні кетопрофену (у формі гелю або крему): роздратування, еритема, свербіж або посилення проявів інших побічних реакцій. Оскільки при місцевому застосуванні концентрація в плазмі крові кетопрофену, що проникає через шкіру, низька, передозування малоймовірне. Якщо на шкіру нанесено занадто багато гелю або крему, її слід промити водою.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. У разі виникнення ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини знижують небезпечний вплив кетопрофену на ШКТ. Специфічний антидот відсутній.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Актуальна інформація

Кетонал ? препарат, який містить у якості діючої речовини кетопрофен, належить до НПЗП. Кетопрофен за хімічною структурою є похідним арилпропіонової кислоти. Він є інгібітором ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що блокує утворення простагландинів ? молекул, що відіграють важливу роль у розвитку запальних процесів та болю. Окрім того, він пригнічує синтез ліпооксигенази та брадикініну, частково гальмуючи активність ліпооксигенази. Одним з механізмів протизапальної дії кетопрофену є стабілізація мембран лізосом.

Загальна інформація про Кетонал

Цей препарат вже багато років застосовується у всьому світі. Кетопрофен зарекомендував себе у якості лікарського засобу для симптоматичного лікування хронічного болю у пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом або подагрою, демонструючи високий рівень ефективності при хорошій переносимості навіть у пацієнтів похилого віку (Sarzi-Puttini P. еt al., 2010). Навіть при симптоматичному лікуванні гострих форм болю, таких як бурсит, тендиніт та біль у спині, кетопрофен вигідно відрізняється від інших НПЗП (наприклад ібупрофену та диклофенаку) з точки зору ефективності. Було встановлено, що кетопрофен є також ефективним для купірування післяопераційного болю, особливо в ортопедії. Існують дані, які вказують на те, що кетопрофен має додаткові важливі переваги, так, він продемонстрував свою ефективність у профілактиці гетеротопічної кальцифікації після хірургічних втручань на кістках таза, стегновій кістці та кульшовому суглобі, при цьому не впливаючи на процес загоєння кістки (Sarzi-Puttini P. et al., 2010).

Однією з важливих переваг Кетоналу є різноманітність форм випуску та дозувань. Препарат доступний як у формі таблеток, капсул та капсул з модифікованним вивільненням для перорального прийому, супозиторіїв для ректального застосування та розчину для ін’єкцій, так і у вигляді крему та гелю для топічного застосування. Це дозволяє залежно від захворювання застосовувати необхідну лікарську форму препарату.

Сфери застосування Кетоналу в медичній практиці

Біль — це перш за все адаптаційна реакція організму. Його можна розглядати як сигнал тривоги при гострому пошкодженні, проте у разі хронізації сам по собі біль стає патологічним процесом, який потребує лікування. Простагландини — важливі периферичні альгогенні субстанції, що відіграють велику роль у формуванні больового синдрому. Тому відповідно до сучасних уявлень саме НПЗП є основою та стартовою терапією больового синдрому. У разі неефективності їх можна комбінувати з лікарськими засобами інших груп (одним або декількома) для посилення знеболювальної дії. Біль є причиною зниження якості життя пацієнтів та підвищення витрат на її усунення. НПЗП рекомендуються для симптоматичного лікування як гострого болю (розтягнення зв’язок, тендиніт, м’язовий біль, гострий біль у спині), так і хронічного (остеоартроз, хронічний біль у попереку, нейропатичний біль) (Derry S. et al., 2017).

Існують докази ефективності місцевого застосування кетопрофену при гострому болю, викликаному травмою, наприклад при розтягненні зв’язок. При хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартрит та ін.) застосування кетопрофену у формі крему або гелю є менш ефективним, проте у частини пацієнтів сприяє зменшенню вираженості болю (Derry S. et al., 2017).

Ще в одному дослідженні було встановлено, що НПЗП, у тому числі кетопрофен, при зовнішньому застосуванні забезпечує знеболювальну дію, яка не супроводжується розвитком побічних ефектів, які виникають при пероральному застосуванні цих лікарських засобів (Massey T. et al., 2010). Більш ефективним є застосування гелю (Derry S. et al., 2017).

Застосування кетопрофену у дозі 300 мг/добу продемонструвало високу ефективність у симптоматичному лікуванні пацієнтів з гострим болем у хребті при хорошій переносимості препарату (Shostak N.A. et al., 2003). У іншому дослідженні, у якому взяли участь 64 пацієнти, при порівнянні ефективності Кетоналу, кеторолаку та диклофенаку було зафіксовано, що Кетонал викликає мінімальні побічні ефекти та більш виражений анальгезивним ефект, ніж препарати порівняння (Gel’fand B.R. et al., 2003).

Також у одному з досліджень була продемонстрована ефективність кетопрофену у лікуванні ниркової коліки (Jebali C. et al., 2017).

Головний біль є широко розповсюдженою проблемою серед населення. Головний біль напруги (ГБН) вважається другим за розповсюдженістю захворюванням після карієсу (Veys L. et al., 2016).

Оскільки головний біль рідко загрожує життю, як правило, має інтенсивність від легкої до помірної, люди часто займаються самолікуванням і не звертаються за допомогою у лікувально-профілактичні заклади. При цьому ГБН знижує продуктивність праці та призводить до тимчасової втрати працездатності.

НПЗП, у тому числі Кетонал, широко застосовуються для симптоматичного лікування епізодичного ГБН, окрім того, вони можуть застосовуватися у складі комплексної терапії хронічного ГБН.

У огляді 4 досліджень, що включили 1253 учасники, вивчали ефект застосування різноманітних НПЗП при ГБН. Було встановлено, що кетопрофен у дозі 25 мг за ефективністю не поступається парацетамолу у дозі 1000 мг (Veys L. et al., 2016).

Можливості застосування Кетоналу для купірування больового синдрому у післяопераційний період.

У літературі описано профілактичний підхід до симптоматичного лікування післяопераційного болю із застосуванням Кетоналу. Так, хворим на рак, яким були виконані об’ємні радикальні операції на органах малого таза, голові та шиї, Кетонал вводили в/м або ректально у дозі 100 мг за 1 год до операції та у добовій дозі 300 мг протягом післяопераційного періоду. Адекватна післяопераційна моноаналгезія Кетоналом була досягнута у 47% пацієнтів. У разі недостатнього знеболювального ефекту Кетонал комбінували з трамадолом або бупренорфіном у мінімальних добових дозах. Таким чином, Кетонал у терапевтичних дозах, що вводяться профілактично перед операцією в/м або ректально та потім у післяопераційний період, помітно знижував гостроту післяопераційного больового синдрому та потребу в наркотичних анальгетиках (Osipova N.A. et al., 1999).

Також одне з досліджень було присвячено вивченню ефективності Кетоналу для зменшення вираженості болю після тонзилектомії. У дослідженні брали участь 57 пацієнтів віком 16–53 років. 32 із них отримували Кетонал у дозі 100 мг 3 р/добу, а інші 25 ? трамадолу гідрохлорид у добових дозах 150–200 мг. Для оцінки інтенсивності болю використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ, 0–10 балів) та 6-бальну цифрову оцінку болю. Інтенсивність болю була максимальною через 3–4 дні після видалення мигдаликів. Оцінки нижче 5 балів (за шкалою ВАШ) були відмічені у 65% відсотків пацієнтів, які отримували кетопрофен, і 90% пацієнтів, що отримували трамадол після перших 24 післяопераційних годин. Таким чином, і трамадол, і Кетонал ефективно зменшували вираженість болю після тонзилектомії. Незважаючи на більш виражений анальгезивний ефект від трамадолу, Кетонал може бути препаратом вибору у даної категорії хворих завдяки тому, що чинить також і протизапальну дію (Zagolski O. et al., 2006).

У іншому дослідженні також була продемонстрована ефективність кетопрофену у купіруванні болю після видалення мигдаликів у дітей віком 9–15 років (n=45). Післяопераційний біль оцінювали з використанням шкали ВАШ. Кетопрофен у дозі 4 мг/кг маси тіла вводився в/в та забезпечував хороший рівень знеболення, у той час як трамадол у даному дослідженні не продемонстрував переваг (Antila H . et al., 2006).

У дослідженні, проведеному у Туреччині, вивчали ефективність застосування кетопрофену в усуненні симптомів післяопераційного болю у пацієнток, які перенесли онкогінекологічне хірургічне втручання. В/в болюсне введення 100 мг кетопрофену дозволяло зменшити застосування трамадолу в післяопераційний період та кількість пов’язаних із застосуванням останнього побічних ефектів (Tuncer S. et al., 2003).

У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні провели порівняння ефективності та частоти виникнення побічних ефектів при терапії післяопераційного больового синдрому у 34 пацієнтів. Пацієнтам було проведено ендопротезування кульшового або колінного суглобів. Також їм вводили екстрадурально морфін або в/в кетопрофен. Для оцінки тяжкості больового синдрому використовували ВАШ (оцінку проводили до введення, через 1 і 2 год після введення препарату). Відповідно до отриманих даних у пацієнтів, які отримували морфін, частіше спостерігали гостру затримку сечі. У той же час не виявлено суттєвої різниці у терапевтичній ефективності застосування порівнюваних препаратів. Даний показник демонструє факт можливості застосування кетопрофену в/в у якості альтернативи екстрадуральному введенню морфіну після операції з ендопротезування кульшового та колінного суглобів (Hommeril J.L. еt al., 1994).

Особливості застосування Кетоналу

Кетопрофен має як знеболювальні, так і жарознижувальні та протизапальні властивості. Він був схвалений FDA у США в 1986 г. та сьогодні широко застосовується для зменшення вираженості больового синдрому при широкому спектрі захворювань. Як і інші НПЗП, він може стати причиною розвитку певних побічних ефектів (інструкція МОЗ України), наприклад головного болю, запаморочення, сонливості, розладів із боку ШКТ, таких як нудота, блювання, дискомфорт у животі та діарея, периферичних набряків та реакцій гіперчутливості. Препарат має низьку гепатотоксичність — підвищення рівня печінкових ферментів >3 разів відмічається менше ніж у 1% пацієнтів, у більшості випадків цей стан не потребує лікування та зникає самостійно. При цьому тяжкість пошкодження печінки при прийомі даного препарату може варіювати від безсимптомного підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові до розвитку гепатиту із жовтухою або без неї. Пацієнтам із викликаним кетопрофеном пошкодженням печінки слід у подальшому уникати інших похідних пропіонової кислоти, таких як напроксен та ібупрофен.

Однією із побічних дій, можливих при застосуванні кетопрофену, є реакції фоточутливості, які зазвичай проявляються у вигляді фотоалергічного дерматиту. У разі розвитку реакції фотосенсибілізації необхідно негайно припинити застосування даного препарату та звернутися до лікаря. Лікування може включати рекомендації щодо обмеження перебування на сонці, призначення топічних або системних стероїдів (залежно від вираженості патологічного процесу) (Loh T.Y.,Cohen P.R., 2016).

Висновки

Кетонал ? НПЗП, який діє переважно шляхом блокування ЦОГ — групи ферментів, що беруть участь в утворенні простагландинів, месенджерів у розвитку запалення. Усі НПЗП зменшують вираженість ознак запалення, блокуючи цей фермент, та, відповідно, утворення простагландину (Carbone C. et al., 2013). Кетонал застосовується у лікуванні гострого та хронічного болю як ревматичного, так і травматичного походження, а також післяопераційного болю. Він може застосовуватися для зменшення вираженості больового синдрому при альгодисменореї та ГБН. Топічне застосування мазі або гелю Кетонал при м’язовому та суглобовому болю дозволяє знизити ризик розвитку побічних ефектів, що частіше виникають при пероральному застосуванні препарату, та досягти при цьому задовільного знеболення у більшості пацієнтів.

Зверніть увагу!

Інструкція, розміщена на цій сторінці, носить інформаційний характер і призначена виключно з метою ознайомлення.

Не використовуйте це як посібник медичних рекомендацій.

Постановка діагнозу і вибір методики лікування здійснюється тільки вашим лікарем!

Farmaco не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання інформації, розміщеної на сайті farmaco.ua.

Щоб залишити відгук - авторизуйтесь!

Схожі
Кетонал, розчин для ін'єкцій, ампули 2 мл, 100 мг, №10 | интернет-аптека Farmaco.ua
В наявності 2 шт
Lek Pharmaceuticals, Словенія
455.70 грн.
Форт-гель, 50 г, 2.5% | интернет-аптека Farmaco.ua
В наявності >20 шт
Тернофарм, Україна
92.10 грн.