Левоксимед, розчин для інфузій, флакон 100 мл, 500 мг/100 мл, №1
Mefar Ilac San, Туреччина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Протибактеріальну дію чинить переважно L-ізомер офлоксацину.

Левофлоксацин, антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, пригнічує активність топоізомераз II типу: ДНК-гіраз та топоізомераз IV бактерій. Дія левофлоксацину щодо грамнегативних бактерій спрямована переважно на ДНК-гіразу, а щодо грампозитивних бактерій — на топоізомеразу IV.

Механізм виникнення резистентності. Існують 2 основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини або зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія препарату. Такі зміни виникають внаслідок мутацій в хромосомальних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA та gyrB) і топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини є зміни в зовнішній мембрані (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грамнегативних бактерій, або насоси, які сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Повідомляється про резистентність до хінолонів через плазму (яка визначається геном qnr) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.

Перехресна резистентність. Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одинична мутація не призводить до клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни в зовнішній мембрані та системі відтоку речовин можуть мати широку специфічність до субстратів та бути спрямованими проти кількох класів антибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.

Контрольні точки. Контрольні точки мінімальної пригнічувальної концентрації, які відділяють чутливі організми та організми з проміжною чутливістю від резистентних, мають такі значення: Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A,B,C,G: чутливі ?1 мг/л, резистентні >2 мг/л; Streptococcus pneumoniae: чутливі ?2 мг/л, резистентні >2 мг/л; Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ?1 мг/л, резистентні >1 мг/л. Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ?1 мг/л, резистентні >2 мг/л.

Спектр антибактеріальної дії. Поширеність набутої резистентності в окремих видів може варіювати в різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо під час лікування тяжких інфекцій. Отже, наведена інформація може слугувати лише приблизною настановою щодо можливої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. Якщо поширеність резистентності на місці є такою, що застосування препарату проти принаймні деяких видів інфекції вважається сумнівним, у разі необхідності слід звернутися до фахівця.

У наведеній нижче таблиці подані види бактерій, які зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, зокрема кон’юнктивіт (спектр антибактеріальної дії: категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST)

*MSSA — штами Staphylococcus aureus, чутливі до метициліну; **MRSA — штами Staphylococcus aureus, резистентні до метициліну.

Мікроорганізми класифікували як чутливі до левофлоксацину на підставі чутливості, визначеної in vitro, та концентрації у плазмі крові після системної терапії. При місцевому застосуванні було досягнуто вищої C_max, ніж визначена у плазмі крові. Проте невідомо, чи може кінетика препарату після місцевого застосування в око змінити протибактеріальну дію левофлоксацину і яким чином.

Фармакокінетика. Після застосування левофлоксацин добре зберігається у слізній плівці.

Середні концентрації левофлоксацину у слізній плівці через 4 і 6 год після місцевого дозування становили 17 і 6,6 мкг/мл відповідно. Також є повідомлення про те, що через 4 год після введення дози у 5 з 6 досліджуваних добровольців концентрація становила 2 мкг/мл і вище; у 4 з 6 досліджуваних добровольців ця концентрація спостерігалася і через 6 год після введення дози.

Повідомлялося про вимірювання концентрації левофлоксацину в плазмі крові у 15 здорових добровольців у різні моменти часу протягом 15-денного курсу застосування препарату. Середня концентрація левофлоксацину у плазмі крові через 1 год після прийому дози варіювала від 0,86 нг/мл у 1-й день до 2,05 нг/мл на 15-й день. Найвищу C_max левофлоксацину — 2,25 нг/мл — було зафіксовано на 4-й день після 2 днів прийому кожні 2 год (загалом 8 доз на добу).

C_max левофлоксацину збільшувалася від 0,94 нг/мл у 1-й день до 2,15 нг/мл на 15-й день, що у 1000 разів менше, ніж повідомлені концентрації після стандартних доз при прийомі левофлоксацину внутрішньо.

Концентрація левофлоксацину у плазмі крові після застосування в уражене око поки що невідома.

Показання

місцеве лікування зовнішніх бактеріальних очних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до левофлоксацину.

Застосування

тільки для місцевого застосування. По 1–2 краплі в уражене око (очі) кожні 2 год до 8 разів на добу протягом перших 2 днів, з 3-го по 5-й день — 4 рази на добу. Для запобігання забрудненню кінчика піпетки та розчину кінчик піпетки не повинен контактувати з повіками або іншою ділянкою навколо ока. Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції, клінічного та бактеріологічного перебігу хвороби. Зазвичай термін лікування становить 5 днів. При паралельному застосуванні різних місцевих очних лікарських засобів інтервал між введеннями має становити щонайменше 15 хв.

Діти. Препарат не застосовують у дітей віком до 1 року.

Протипоказання

гіперчутливість до левофлоксацину або інших компонентів препарату. Гіперчутливість до препаратів хінолонового ряду.

Дитячий вік до 1 року. Період вагітності та годування груддю.

Побічна дія

приблизно у 10% пацієнтів можна очікувати небажаних реакцій. Ці реакції зазвичай є слабкими, помірними та тимчасовими і найчастіше обмежуються ділянкою ока.

Оскільки препарат містить бензалконію хлорид, активна речовина цього консерванту може викликати контактну екзему та/або подразнення.

З боку імунної системи: екстраокулярні очні алергічні реакції, у тому числі висипання на шкірі, анафілаксія.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку органа зору: печіння в очах, послаблення зору та поява тяжів слизу, матування повік, хемоз, папілярна реакція кон’юнктиви, набряк повік, дискомфорт в очах, відчуття стороннього тіла, свербіж в очах, біль в очах, кон’юнктивальна інфекція, кон’юнктивальні фолікули, сухість очей, еритема повік та фотофобія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: риніт, фарингіт, набряк гортані.

Особливості застосування

препарат не можна вводити під кон’юнктиву. Р-н не слід вводити безпосередньо у передній відділ ока. При появі реакцій гіперчутливості застосування препарату слід припинити. При погіршанні стану пацієнта слід припинити застосування препарату та розпочати альтеративний метод лікування.

Як і для інших протиінфекційних засобів, тривале застосування препарату може викликати появу надмірної кількості нечутливих мікроорганізмів, у тому числі грибів. При погіршанні стану або якщо протягом певного періоду часу покращання не відмічено, слід припинити застосування препарату та розпочати альтернативне лікування. За клінічними показаннями хворого слід обстежити за допомогою збільшувальних приладів, наприклад біомікроскопа з щілинним розрізом для лампи та, у разі потреби, — фарбуванням флуоресцеїном.

Навіть після застосування однократної дози системні фторхінолони пов’язані з серйозними та інколи з летальним наслідком алергічними (анафілактичними) реакціями. Деякі реакції супроводжувалися серцево-судинною недостатністю, втратою свідомості, ангіоневротичним набряком (у тому числі гортані, глотки або набряком обличчя), обструкцією дихальних шляхів, диспное, кропив’янкою та свербежем.

Застосування у пацієнтів літнього віку.Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Контактні лінзи. Хворим на бактеріальну зовнішню очну інфекцію не слід носити контактні лінзи. Очні краплі містять консервант бензалконію хлорид, що може спричинити подразнення очей.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Можливе тимчасове затуманення зору після застосування препарату, необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати транспортним засобом або оперувати іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

не проводилося спеціальних досліджень щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами.

Оскільки C_max левофлоксацину у плазмі крові після введення в очі щонайменше у 1000 разів менше за C_max, що спостерігалася після стандартних доз при введенні внутрішньо, то взаємодії, зазначені для системного застосування, навряд чи будуть клінічно значущими при застосуванні очних крапель Левоксимед.

При паралельному застосуванні різних місцевих очних лікарських засобів інтервал між введеннями має становити ?15 хв.

Системне застосування деяких хінолонів продемонструвало підвищення плазмової концентрації теофіліну, інтерферування метаболізму кофеїну, посилення впливу перорального антикоагулянта варфарину та його похідних, а також асоціювалося з тимчасовим збільшенням рівня креатиніну в плазмі крові у пацієнтів, які одночасно отримують циклоспорин для системного застосування.

Передозування

кількість левофлоксацину у флаконі очних крапель занадто мала, щоб спричинювати токсичні ефекти після випадкового прийому внутрішньо. Якщо необхідно, пацієнта слід клінічно обстежити та вжити підтримувальних заходів.

Після місцевого передозування препарату очі необхідно промити чистою водою кімнатної температури.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.