Моторикс, таблетки вкриті оболонкою, 0.01 г, №30
Київський вітамінний завод, Украина

Показання

для полегшення симптомів нудоти та блювання, що тривають менше 48 год.

Застосування

для полегшення симптомів нудоти та блювання, що тривають менше 48 год.

Дорослі і діти віком від 12 років і з масою тіла не менше 35 кг: по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу.

Максимальна добова доза — 3 таблетки (30 мг/добу).

Максимальна тривалість лікування — 48 год без консультації лікаря.

Рекомендується застосовувати лікарський засіб Моторикс перед прийомом їжі. Всмоктування лікарського засобу дещо затримується, якщо його застосовувати після їди. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Діти. Лікарський засіб застосовувати для лікування дітей віком від 12 років і з масою тіла не менше 35 кг.

Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі.

Протипоказання

моторикс протипоказаний:

— хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до лікарського засобу або допоміжних речовин;

— хворим із пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);

— хворим з тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок;

— хворим з відомою пролонгацією інтервалу Q–T, що лежить в основі порушень або захворювань з боку серця;

— хворим з печінковою недостатністю.

Не слід застосовувати Моторикс, якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації.

Протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4, лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Побічна дія

за умови дотримання рекомендацій з дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: безсоння; запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія, екстрапірамідальні розлади.

З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу Q–T; серйозні шлуночкові аритмії, раптова серцева смерть.

З боку ШКТ: гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор; сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висип; кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: астенія.

Інше: кон’юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня АлАТ, АсАТ і ХС; відхилення від норми показників функціональних тестів печінки; підвищення рівня пролактину у крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування лікарського засобу відмінностей у профілі безпеки його застосування у дорослих та дітей не відзначено, за винятком екстрапірамідальних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних з ЦНС, що спостерігалися переважно у дітей.

Особливості застосування

антацидні або антисекреторні лікарські засоби не слід приймати одночасно з лікарським засобом Моторикс, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ ТА ІНШІ ВИДИ ВЗАЄМОДІЙ). При одночасному застосуванні лікарський засіб Моторикс слід приймати перед їдою, антацидні або антисекреторні лікарські засоби — після їди.

Пацієнтам, у яких нудота та блювання тривають більше 48 год, необхідно звернутися до лікаря.

Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії домперидону з пероральною формою кетоконазолу відзначалося подовження Q–T-інтервалу, тому слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ ТА ІНШІ ВИДИ ВЗАЄМОДІЙ).

Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику пролонгації інтервалу Q–T, включаючи гіпокаліємію, тяжку гіпомагніємію, органічні захворювання серця, та пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки та/або нирок.

Встановлено, що подовження інтервалу Q–T, яке відмічали при застосуванні домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу) не має клінічного значення.

Через підвищений ризик шлуночкової аритмії Моторикс не рекомендується застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або пацієнтам з фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) або брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

У разі появи ознак або симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування лікарського засобу Моторикс необхідно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем.

Таблетки Моторикс містять лактозу, тому лікарський засіб не слід застосувати пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією та мальабсорбцією глюкози/галактози.

Слід враховувати наступну інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті;

ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком старше 60 років або при пероральному застосуванні доз лікарського засобу вище 30 мг/добу. Тому слід з обережністю застосовувати Моторикс пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед застосуванням лікарського засобу Моторикс слід проконсультуватися з лікарем;

домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризику та користі домперидону залишається сприятливим.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані щодо застосування домперидону у вагітних обмежені. Тому Моторикс у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи шкодить він немовляті, тому матерям, які приймають Моторикс, слід утриматися від годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Враховуючи побічну дію з боку нервової системи, пацієнтам необхідно бути уважними при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антихолінергічні лікарські засоби можуть нейтралізувати антидиспептичну дію Моториксу.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні лікарські засоби одночасно з Моториксом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Домперидон метаболізується переважно за домогою CYP 3A4. Згідно з даними досліджень in vitro одночасне застосування лікарських засобів, що значно пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі крові.

При застосуванні домперидону одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними подовжувати інтервал Q–T, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу Q–T. Тому поєднане застосування домперидону з певними лікарськими засобами протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Слід з обережністю застосовувати домперидон одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, які не демонстрували здатності подовжувати інтервал Q–T, або лікарськими засобами, здатними спричинити подовження інтервалу Q–T (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Теоретично, оскільки Моторикс чинить прокінетичну дію на шлунок, це може впливати на всмоктування пероральних лікарських засобів, що застосовуються одночасно, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишково-розчинні. Однак у пацієнтів, стан яких уже стабілізувався, поєднане застосування домперидону на тлі застосування дигоксину або парацетамолу не впливало на рівні цих лікарських засобів у крові.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що дані лікарські засоби значно пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP 3A4.

Прикладами сильних інгібіторів CYP 3A4, з якими не рекомендовано застосовувати Моторикс, є:

— азольні протигрибкові лікарські засоби, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;

— макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;

— інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;

— антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;

— аміодарон*;

— амрепітант;

— нефазодон;

— телітроміцин*.

*Пролонгують інтервал Q–Tc.

Моторикс можна поєднувати з:

— нейролептиками, дію яких він посилює;

— дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких (такі як порушення травлення, нудота, блювання) він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

Можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Основний метаболічний шлях домперидону опосередковується CYP 3A4. Відомо, що одночасне застосування лікарських засобів, які значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до зростання рівнів домперидону у плазмі крові. Поєднане застосування домперидону з потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними спричинити подовження інтервалу Q–T, протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Слід з обережністю застосовувати домперидон одночасно із потужними інгібіторами CYP 3A4, які не спричиняли подовження інтервалу Q–T, такими як індинавір; за пацієнтами слід пильно наглядати на випадок появи ознак або симптомів небажаних реакцій.

Слід з обережністю застосовувати домперидон з лікарськими засобами, які подовжують інтервал Q–T; за пацієнтами слід пильно наглядати на випадок появи ознак або симптомів небажаних реакцій з боку серцево-судинної системи. До таких лікарських засобів належать, наприклад:

— антиаритмічні лікарські засоби класу ІА;

— антиаритмічні лікарські засоби класу ІІІ;

— деякі нейролептичні лікарські засоби;

— деякі антидепресанти;

— деякі антибіотики;

— деякі протигрибкові лікарські засоби;

— деякі протималярійні лікарські засоби;

— деякі шлунково-кишкові лікарські засоби;

— деякі лікарські засоби, що застосовуються при онкологічних захворюваннях;

— деякі інші лікарські засоби.

Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.

Передозування

симптоми. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, сонливість та екстрапірамідні реакції.

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але в разі значного передозування рекомендоване промивання шлунка протягом 1 год після прийому лікарського засобу та застосування активованого вугілля, а також пильний нагляд за пацієнтом та підтримувальна терапія. Антихолінергічні лікарські засоби, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.