Назік, спрей назальний для дітей, 10 мл, №1
Klosterfrau Berlin, Німеччина

Показання

набряк слизової оболонки носу при застуді та для загоєння шкірних/слизових уражень, що виникають при вазомоторному риніті та для лікування носової непрохідності після операції на носі.

Зменшення набряку слизової оболонки носа у разі застуди та пов’язаного з нею гострого запалення пазух (риносинусит).

Застосування

Назік застосовують інтраназально дорослим та дітям у віці від 6 років.

Назік слід застосовувати по одному впорскуванню препарату в кожний носовий хід не більше 3 разів на добу.

Назік для дітей застосовують інтраназально дітям у віці від 2 до 6 років. Застосовують по одному розпорошенню препарату в кожний носовий хід не більше 3 разів на добу.

Протипоказання

— підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта ЛЗ;

— сухе запалення слизової оболонки носа (Rhinitis sicca);

— стан після транссфеноїдної гіпофізектомії або інших хірургічних втручаннях на твердій мозковій оболонці.

— діти у віці до 6 років (Назік), діти у віці до 2 років (Назік для дітей).

Внаслідок вмісту хлориду бензалконію в якості консерванту, ЛЗ не слід застосовувати у випадках відомої гіперчутливості до цієї речовини.

Побічна дія

збудження, безсоння, втома (сонливість, седація), головний біль, галюцинації (насамперед у дітей), серцебиття, тахікардія, АГ, аритмія, збільшення набряку слизової оболонки, кровотеча з носа після того, як ефект знизився, печіння та сухість слизової оболонки носа, чхання, судоми (особливо у дітей), реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, висип, свербіж).

Особливості застосування

цей препарат слід застосовувати лише після ретельного вивчення ризиків та переваг:

— у пацієнтів, які отримують інгібітори МАО та інші препарати, які потенційно підвищують АТ,

— у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском, зокрема закритокутова глаукоми,

— у пацієнтів з важким серцево-судинним захворюванням (напр, ІХС, АГ),

— у пацієнтів з феохромоцитомою,

— у пацієнтів з порушенням обміну речовин (наприклад, гіпертиреоз, цукровий діабет),

— у пацієнтів з порфірією,

— у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози.

Пацієнти з синдромом пролонгації сегменту QT, які отримували ксилометазолін, можуть мати підвищений ризик виникнення важких шлуночкових аритмій.

Застосування при хронічній застуді може здійснюватися лише під наглядом лікаря через ризик атрофії слизової оболонки носа.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

ксилометазолін гідрохлорид: при одночасному застосуванні з інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами, а також ЛЗ, що впливають на АТ, підвищення АТ може відбуватися внаслідок серцево-судинних ефектів цих речовин.

Декспантенол: невідомо.

Передозування

ксилометазолін гідрохлорид:

Клінічна картина інтоксикації похідними імідазолу може бути різноманітною, оскільки фази стимуляції можуть чергуватися з фазами пригнічення ЦНС та ССС.

Симптоми стимуляції ЦНС включають тривогу, збудження, галюцинації та судоми.

Симптоми гальмування ЦНС включають зниження температури тіла, млявість, сонливість та кому.

Інші симптоми можуть включати: міоз, мідріаз, пітливість, лихоманку, блідість, ціаноз, нудоту, тахікардію, брадикардію, аритмію, зупинку серця, гіпертонію, шокоподібну гіпотензію, легеневий набряк, дихальні розлади і апное.

Лікувальні заходи: при важкій передозуванні показана стаціонарна інтенсивна терапія. Введення медичного вугілля (абсорбенту), сульфату натрію або промивання шлунка (у великих кількостях) має бути негайним, оскільки поглинання ксилометазоліну гідрохлориду може бути швидким. Для зниження АТ може бути наданий неселективний ?-блокатор. Вазопресори протипоказані. При необхідності знижують температуру, застосовують протисудомну терапію і вентиляцію кисню.

Декспантенол:

Пантотенова кислота та її похідні, такі як декспантенол, мають дуже низьку токсичність. У разі передозування ніяких дій не потрібно.

Умови зберігання

не вимагає спеціальних умов зберігання.