FarmacoFarmaco

Ніксар, таблетки, 20 мг, №10
Menarini Manufacturing Logistics and Services, Італія

Ніксар, таблетки, 20 мг, №10 | интернет-аптека Farmaco.ua
Недоступно

Виробник: Menarini Manufacturing Logistics and Services, Італія
Реєстраційне посвідчення: UA/13866/01/01
Доставка
  Нова пошта
  Самовивіз
Оплата

  Онлайн оплата карткою - LiqPay

  Оплата при отриманні

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Біластин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H1-рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.

Після одноразового застосування біластин протягом 24 год пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням.

У клінічних дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним для зменшення вираженості таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 год.

У двох клінічних дослідженнях, у яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.

У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу Q–Tc або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг/добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження Q–T за участю 30 добровольців.

У контрольованих клінічних дослідженнях застосування в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину та плацебо стосовно ЦНС були схожими, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг/добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами в стандартному тесті на водіння.

У пацієнтів літнього віку (?65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.

У післяреєстраційному дослідженні, проведеному за участю 146 пацієнтів літнього віку, в порівнянні з іншими дорослими учасниками відмінностей в профілі безпеки виявлено не було.

Діти. Підлітки (віком 12–17 років) були включені в програму клінічної розробки. З них 128 осіб отримували біластин під час клінічних досліджень (81 — в подвійно сліпих дослідженнях алергічного ринокон’юнктивіту), решта 116 учасників були рандомізовані в групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей в ефективності та безпеці між дорослими і підлітками не спостерігалося.

Європейське агентство з лікарських засобів відстрочило зобов’язання надавати результати досліджень препарату Ніксар усіх учасників педіатричної популяції при лікуванні алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 1,3 год. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61%.

Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом Pgp (див. Взаємодія з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом) та OATP (див. Взаємодія з грейпфрутовим соком). Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна та характеризується показником IC50 ?300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник Cmax у плазмі крові у разі клінічного застосування біластину. Таким чином, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте результати аналогічних досліджень вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться в слизовій оболонці кишечнику (наприклад P-gp), виключити не можна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90% біластину зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450.

Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових добровольців, після одноразового застосування 14C-біластину в дозі 20 мг майже 95% прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3%) та калі (66,5%) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому Т1/2 біластину у здорових добровольців становить 14,5 год.

Лінійність. У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжіндивідуальною варіабельністю.

Порушення функції нирок. Дослідження за участю пацієнтів з різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) >80 мл/хв/1,73 м2) середня AUC0-?? (±ст. відх.) становить 737,4 (±260,8) нг•год/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ = 50–80 мл/хв/1,73 м2) цей показник становить 967,4 (±140,2) нг•год/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (ШКФ = 30–<50 мл/хв/1,73  м2) — 1384,2 (±263,23) нг•год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2) — 1708,5 (±699,0) нг•год/мл.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (±стандартне відхилення) T? біластину становив 9,3 год (±2,8), у пацієнтів з порушеннями легкого ступеня тяжкості — 15,1 год (±7,7), у пацієнтів з порушеннями середнього ступеня тяжкості — 10,5 год (±2,3), а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня — 18,4 год (±11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48–72 год після прийому біластин в сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації в плазмі крові у пацієнтів з порушеннями функції нирок залишаються в безпечних межах.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, у якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.

Пацієнти літнього віку. Дані про фармакокінетику препарату у пацієнтів віком понад 65 років обмежені. Фармакокінетичні параметри біластину у пацієнтів віком понад 65 років і у пацієнтів 18–35 років статистично значуще не відрізняються.

Діти. Дані з фармакокінетики у підлітків (12–17 років) відсутні, оскільки для цього лікарського засобу вважається доречним екстраполяція даних, отриманих у дорослих.

Показання

cимптоматичне лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) та кропив’янки.

Застосування

дозування. Дорослі та діти (віком від 12 років). 20 мг біластину (1 таблетка) 1 раз на добу для зменшення вираженості симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки.

Таблетку слід приймати за 1 год до або через 2 год після прийому їжі або фруктового соку (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку коригувати дозу не потрібне (див. Фармакодинаміка та Фармакокінетика).

При порушенні функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно (див.  Фармакокінетика).

При порушеннях функції печінки. Досвід клінічного застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки відсутній. Оскільки біластин не піддається метаболізму та виводиться головним чином нирками, порушення функції печінки не має призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня. Тому пацієнтам з порушеннями функції печінки коригувати дозу не потрібно (див.  Фармакокінетика).

Тривалість лікування. Пацієнтам з алергічним ринітом препарат слід застосовувати тільки в період контакту з алергенами. Хворим з сезонним алергічним ринітом лікування можна припинити після зменшення вираженості симптомів та поновлювати після їх повернення. Пацієнтам з цілорічним алергічним ринітом препарат можна безперервно застосовувати впродовж періоду контакту з алергенами. У пацієнтів з кропив’янкою тривалість лікування залежить від характеру та тривалості симптомів, а також від їх динаміки.

Спосіб застосування. Для перорального застосування. Таблетки слід запивати водою. Добову дозу рекомендується приймати за один прийом.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Побічна дія

загальний профіль безпеки. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які страждали від алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки, побічні реакції при застосуванні біластину в дозі 20 мг виникали приблизно з тією ж частотою, що й при застосуванні плацебо (12,7% і 2,8%). Клінічні випробування II і III фази, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2525 пацієнтів, яких лікували різними дозами біластину, з них 1697 отримували біластин у дозі 20 мг. У цих дослідженнях 1362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які отримували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт чи хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побічні реакції виникали з частотою, зіставною з частотою розвитку побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо.

Таблиця з даними про побічні реакції. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1% пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (N = 1697).

Частота виникнення побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (?1/10); часто (?1/100–<1/10); нечасто (?1/1000–<1/100); рідко (?1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

Органи і системи органівБіластин,

20 мг

N = 1697

Усі дози біластину

N = 2525

ЧастотаПобічна реакція
Інфекції та паразитарні захворювання
НечастоГерпес ротової порожнини2 (0,12%)2 (0,08%)
Розлади з боку обміну речовин та харчування
НечастоПідвищений апетит10 (0,59%)11 (0,44%)
Розлади з боку психіки
НечастоТривожність6 (0,35%)8 (0,32%)
Безсоння2 (0,12%)4 (0,16%)
Розлади з боку нервової системи
ЧастоСонливість52 (3,06%)82 (3,25%)
Головний біль68 (4,01%)90 (3,56%)
НечастоЗапаморочення14 (0,83%)23 (0,91%)
Розлади з боку органа слуху та лабіринту
НечастоТинітус2 (0,12%)2 (0,08%)
Вертиго3 (0,18%)3 (0,12%)
Розлади з боку серця
НечастоБлокада правої ніжки пучка Гіса4 (0,24%)5 (0,20%)
Синусова аритмія5 (0,30%)5 (0,20%)
Подовження інтервалу

Q–T на ЕКГ

9 (0,53%)10 (0,40%)
Інші відхилення показників ЕКГ від

нормального рівня

7 (0,41%)11 (0,44%)
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
НечастоЗадишка2 (0,12%)2 (0,08%)
Неприємні відчуття у носі2 (0,12%)2 (0,08%)
Сухість у носі3 (0,18%)6 (0,24%)
Розлади з боку ШКТ
НечастоБіль у верхньому відділі живота11 (0,65%)14 (0,55%)
Біль у животі5 (0.30%)5 (0,20%)
Нудота7 (0,41%)10 (0,40%)
Дискомфорт у животі3 (0,18%)4 (0,16%)
Діарея4 (0,24%)6 (0,24%)
Сухість у роті2 (0,12%)6 (0,24%)
Диспепсія2 (0,12%)4 (0,16%)
Гастрит4 (0,24%)4 (0,16%)
Розлади з боку шкіри та підшкірно-жирової тканини
НечастоСвербіж2 (0,12%)4 (0,16%)
Загальні розлади та реакції в місці введення
НечастоВтомлюваність14 (0,83%)19 (0,75%)
Спрага3 (0,18%)4 (0,16%)
Загострення вже наявних захворювань2 (0,12%)2 (0,08%)
Гарячка2 (0,12%)3 (0,12%)
Астенія3 (0,18%)4 (0,16%)
Додаткові методи дослідження
НечастоПідвищення рівня гамма-глутамілтрансферази7 (0,41%)8 (0,32%)
Підвищення рівня АлАТ5 (0,30%)5 (0,20%)
Підвищення рівня АсАТ3 (0,18%)3 (0,12%)
Підвищення рівня креатиніну у крові2 (0,12%)2 (0,08%)
Підвищення рівня ТГ у крові2 (0,12%)2 (0,08%)
Збільшення маси тіла8 (0,47%)12 (0,48%)

Частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних): у постмаркетинговий період спостерігалися посилене серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіонабряк, задишка, висип, локалізований/місцевий набряк, та еритема) та блювання.

Опис окремих побічних реакцій. Найбільш часто повідомлялося про дві побічні реакції, що виникали часто (сонливість і головний біль), та дві реакції, що виникали нечасто (запаморочення та стомлюваність). Вони спостерігалися як у пацієнтів, які отримували біластин, так і в пацієнтів, які отримували плацебо. Їх частота становила відповідно 3,06% проти 2,86% для сонливості; 4,01% і 3,38% для головного болю; 0,83% і 0,59% для запаморочення; 0,83% і 1,32% для стомлюваності.

Майже всі побічні реакції, описані вище, з однаковою частотою спостерігалися у пацієнтів, які приймали біластин в дозі 20 мг, і в пацієнтів, які отримували плацебо.

Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтвердила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічного спостереження.

Діти. Під час клінічних досліджень частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (12–17 років) були такими ж, як і у дорослих. Інформація, зібрана в цій групі (підлітки) під час постмаркетингового спостереження, була підтверджена результатами клінічних випробувань.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Особливості застосування

у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-глікопротеїну (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем тощо) може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові та, отже, до зростання ризику розвитку його побічних реакцій. Тому пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-глікопротеїну.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Дані щодо застосування біластину у вагітних відсутні або обмежені.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Ніксар під час вагітності.

Годування грудьми. Дослідження щодо виділення біластину в грудне молоко людини не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин біластин проникає в грудне молоко. Рішення про продовження/припинення годування грудьми або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Ніксар необхідно приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії біластином для матері.

Фертильність. Клінічні дані обмежені або відсутні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність.

Діти. Застосування біластину при алергічному ринокон’юнктивіті та кропив’янці у дітей віком 0–2 років недоцільне. Безпека і ефективність застосування дітям віком до 12 років на сьогодні не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу біластину на здатність керувати транспортними засобами, продемонструвало, що у дорослих лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на здатність керувати транспортними засобами. Однак пацієнтів слід інформувати про те, що в окремих випадках препарат може викликати сонливість і, таким чином, впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30% біодоступність біластину, прийнятого внутрішньо.

Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30%. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. Фармакокінетика). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть знижувати концентрацію біластину в плазмі крові.

Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому біластину і кетоконазолу або еритроміцину AUC біластину збільшувалася вдвічі, а Cmax  — у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-глікопротеїну і не метаболізується (див. Фармакокінетика). На профіль безпеки біластину, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp, такі як циклоспорин, також можуть підвищувати концентрацію біластину в плазмі крові.

Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину і 60 мг дилтіазему Cmax біластину збільшувалася на 50%. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників (див. Фармакокінетика), що відповідають за виведення лікарських препаратів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, імовірно, не впливає.

Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного застосування алкоголю та біластину в дозі 20 мг психомоторні функції знаходилися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю та плацебо.

Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.

Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися тільки у дорослих. Очікується, що ступінь взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії будуть подібними у дітей віком 12–17 років.

Передозування

інформація стосовно гострого передозування біластину була отримана в ході клінічних випробувань, проведених під час розробки та постмаркетингового спостереження. У клінічних дослідженнях після призначення дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на тлі застосування плацебо. До побічних реакцій, про які найчастіше повідомлялося, належали запаморочення, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу Q–Tc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим упродовж клінічних випробувань.

У ретельному перехресному дослідженні інтервалів Q–T/Q–Tc за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг ? 4 дні) на реполяризацію шлуночків не виявила значного подовження інтервалу Q–Tc.

У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримувальне лікування.

Специфічний антидот біластину невідомий.

Умови зберігання

спеціальні умови зберігання не потрібні.

Актуальна інформація

Ніксар® ? неседативний антигістамінний препарат для зменшення вираженості симптомів сезонного та цілорічного алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки*:

  • 1 таблетка на добу*
  • Відсутність седативної дії: сонливість і втома на рівні плацебо*,**
  • Швидкий початок та тривалий період дії1
  • Покращує якість життя, що пов’язана зі станом здоров’я, у пацієнтів як з алергічним ринітом, так і з хронічною кропив’янкою2,3
  • Сучасний Н1-антигістамінний препарат 2-го покоління4
  • Один з найнижчих показників зайнятості H1-рецепторів у мозку в порівнянні з іншими антигістамінними препаратами 2-го покоління, що впливають на Н1-рецептори 5,6
  • Не існує значимої взаємодії з іншими препаратами, яка впливає на безпеку*
  • Відсутність метаболізму (CYP 450)*,***
  • Коригування дози не потрібне пацієнтам похилого віку та хворим з порушеною функцією нирок**** або печінки*
  • Не впливає на здатність керування автотранспортом 7,8,*, #, ##
  • Не впливає на психомоторні функції 9, *, ##,###
  • Не впливає на психомоторні функції після одночасного прийому з алкоголем 10,*,##,+
  • Не зареєстровано клінічно значущого подовження інтервалу Q–Tc або інших серцево-судинних ефектів11,*,++

*Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР® від 21.08.2019 р.

**У клінічних дослідженнях. Побічні реакції: часто — сонливість (?1/100 і <1/10), іноді — втомлюваність (?1/1000 і <1/100)*.

***Дослідження invitro*.

****Потрібно уникати одночасного застосування інгібіторів P-глікопротеїнів у пацієнтів з порушенням функції нирок від помірного до тяжкого ступеня*.

#У клінічному дослідженні. Проте пацієнтів слід інформувати про те, що в окремих випадках препарат може викликати сонливість і, таким чином, впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами*.

##Ліцензована доза біластину в Євросоюзі та Україні становить 20 мг 1 раз на добу*.

###У клінічних дослідженнях*.

+У порівнянні з плацебо плюс алкоголь*.

++У клінічних дослідженнях. Подовження інтервалу Q–T на електрокардіограмі: іноді (?1/1000 і <1/100)*.

1Horak F. et al. Inflamm Res. 2010; 59: 391–398.

2Bachert C. et al. Allergy. 2009; 64: 158–65.

3Zuberbier T. et al. Allergy. 2010; 65: 516–28.

4Zuberbier T. et al. Allergy. 2018; 73: 1393–1414.

5Jauregui I. et al. Expert Opin Drug Saf. 2016; 15: 89–98.

6Farre M. et al. Br J Clin Pharmacol. 2014; 78: 970–980.

7Conen S. et al. J Psychopharmacol. 2011; 25: 1517–23.

8Demonte A. et al. Eur Rev Pharmacol Sci. 2018; 22(3): 820–828.

9Garcia-Gea C. et al. J Clin Psychopharmacol. 2008; 28: 675–85.

10Garcia-Gea C et al. Hum Psychopharmacol. 2014; 29: 120–32.

11Tyl B. et al. J Clin Pharmacol. 2012; 52: 893–903.

Зверніть увагу!

Інструкція, розміщена на цій сторінці, носить інформаційний характер і призначена виключно з метою ознайомлення.

Не використовуйте це як посібник медичних рекомендацій.

Постановка діагнозу і вибір методики лікування здійснюється тільки вашим лікарем!

Farmaco не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання інформації, розміщеної на сайті farmaco.ua.

Щоб залишити відгук - авторизуйтесь!