кситоцин, ампули 1 мл, 5 МО, №10
Біофарма фармацевтичний завод, Україна

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Клініко-фармакологічні властивості окситоцину аналогічні властивостям ендогенного окситоцину задньої частки гіпофіза. Міометрій матки містить окситоцинові рецептори, які належать до сімейства рецепторів G-білків. Окситоцин викликає скорочення гладенької мускулатури матки за рахунок підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію і таким чином викликає перейми, подібні до таких при фізіологічних спонтанних пологах, а також тимчасово знижує кровотік у матці.

Зі збільшенням амплітуди і тривалості м?язових скорочень відбувається розширення і згладжування шийки матки. У міру розвитку вагітності кількість рецепторів до окситоцину і чутливість матки до нього підвищуються і до кінця вагітності досягають свого максимуму. При введенні окситоцину у відповідних дозах можливе посилення скорочувальної здатності матки від помірного збільшення сили і частоти спонтанних скорочень (характерних для фізіологічних пологів) до стійких тетанічних скорочень.

Окситоцин викликає скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли молочних залоз і тим самим сприяє виділенню молока.

Впливаючи на гладеньку мускулатуру судин, окситоцин викликає вазодилатацію, збільшує кровотік у нирках, коронарних судинах і судинах головного мозку. АТ, як правило, не змінюється, однак у разі в/в введення окситоцину у великій кількості у вигляді нерозведеного р-ну може спостерігатися тимчасове зниження АТ з розвитком рефлекторної тахікардії і рефлекторного збільшення серцевого викиду. Слідом за зниженням АТ настає його незначне, але стійке підвищення.

На відміну від вазопресину, окситоцин чинить мінімальну антидіуретичну дію. Проте під час введення окситоцину з великими кількостями безелектролітних рідин та/або під час їх занадто швидкого введення можливий розвиток гіпергідратації.

Фармакокінетика. При в/в введенні дія окситоцину на матку проявляється майже миттєво і зберігається протягом 1 год. Після в/м введення препарату міотонічна дія настає через 3–7 хв і триває протягом 2–3 год.

Подібно до вазопресину окситоцин розподіляється в позаклітинному просторі. У невеликій кількості окситоцин, імовірно, проникає в кровоносну систему плода.

Т_? окситоцину становить від 1 до 6 хв (менше — на пізніх термінах вагітності і під час лактації). Більша частина лікарського засобу піддається швидкому метаболізму в печінці та нирках. Окситоцин інактивується в процесі ферментативного гідролізу, переважно під дією тканинної окситокінази. Окситокіназа також виявляється в тканинах плаценти і плазмі крові. Лише невелика кількість окситоцину виводиться нирками в незміненому вигляді.

Ниркова недостатність. Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Однак, враховуючи шлях виведення і погіршення ниркової екскреції окситоцину завдяки антидіуретичній дії, існує ймовірність кумуляції і пролонгованої дії окситоцину.

Печінкова недостатність. Дослідження за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Зміна фармакокінетики препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки малоймовірна, оскільки фермент, що метаболізує окситоцин (окситокіназа), знаходиться не тільки в печінці, а активність окситокінази в плаценті значно підвищується до моменту пологів. Таким чином, біотрансформація окситоцину в умовах порушеної функції печінки не викличе значної зміни метаболічного кліренсу окситоцину.

Показання

окситоцин застосовується для збудження і посилення скорочувальної діяльності матки.

Застосування в передпологовий період

Індукція пологів. З метою індукції пологів окситоцин застосовують на останніх або близьких до них термінах вагітності за наявності АГ (наприклад прееклампсія, еклампсія, або у разі наявності серцево-судинного та ниркового захворювання), еритробластозу плода, материнського або гестаційного цукрового діабету, допологової кровотечі або необхідності в достроковому розродженні, передчасного розриву плодових оболонок і неможливості спонтанних пологів. Планове стимулювання пологів за допомогою окситоцину може бути показане при переношеній вагітності (більше 42 тиж гестації), а також у разі внутрішньоутробної загибелі плода або внутрішньоутробної затримки розвитку плода.

Посилення скорочувальної діяльності матки. У перший або другий період пологів окситоцин можна вводити в/в у вигляді інфузії для посилення скоротливої діяльності матки при тривалих пологах, при дисфункціональній інертності матки.

Застосування в післяпологовий період. Контроль післяпологової кровотечі та гіпотонії матки.

Інші показання до застосування. Як допоміжна терапія при неповному аборті або у разі загрози аборту.

Діагностичне застосування. Оцінка ембріонально-плацентарного дихального резерву плода під час вагітності з високим ризиком (стрес-тест з окситоцином).

Застосування

дозування

Доза підбирається індивідуально, відповідно до показань та з урахуванням реакції матері і плода на введення препарату.

Для індукції або стимуляції пологової діяльності. Для індукції або стимуляції пологової діяльності окситоцин застосовують винятково у вигляді в/в краплинної інфузії. Обов?язковою умовою є суворе дотримання швидкості інфузії. Для проведення безпечної індукції або стимуляції пологової діяльності окситоцин слід вводити за допомогою інфузійної помпи або іншого подібного апарату. Крім того, необхідно регулярно контролювати скоротливу діяльність матки і ЧСС плода. У разі надмірного посилення скоротливої діяльності матки інфузію окситоцину слід негайно припинити, при цьому спостерігається швидке зниження надлишкової м?язової активності матки.

Інфузію окситоцину не можна призначати протягом перших 6 год після застосування вагінальних простагландинів.

1. Перш ніж вводити препарат, слід почати введення фізіологічного р-ну, який не містить окситоцину.

2. Для приготування стандартного р-ну для інфузії треба змішати в стерильних умовах 1 мл (5 МО) окситоцину і 1000 мл негідрофільного розчинника. Отриманий р-н слід ретельно перемішати обертанням флакона. У результаті 1 мл р-ну містить 5 мМО окситоцину. Для точного дозування окситоцину рекомендується використовувати інфузійну помпу або інший подібний пристрій.

3. Швидкість введення початкової дози не має перевищувати 0,5–4 мМО/хв. Кожні 20–40 хв її можна підвищувати на 1–2 мМО/хв, поки не буде досягнуто бажаного ступеня скорочувальної діяльності матки. Після досягнення бажаної частоти маткових скорочень (відповідної нормальної родової діяльності), за відсутності ознак фетального дистресу і при розкритті зіва матки на 4–6 см можна поступово знизити швидкість інфузії в темпі, подібному до її підвищення. На пізніх термінах вагітності проведення інфузії з високою швидкістю вимагає обережності, лише в рідкісних випадках може знадобитися швидкість, що досягає 8–9 мМО/хв. У разі передчасних пологів може знадобитися більш висока швидкість інфузії, яка в окремих випадках може перевищувати 20 мМО/хв.

4. Слід контролювати ЧСС плода, тонус матки в спокої, а також частоту, тривалість і силу маткових скорочень.

5. При матковій гіперактивності або фетальному дистресі слід негайно припинити введення окситоцину й забезпечити породіллі кисневу терапію. Лікар має постійно контролювати стан породіллі і плода.

Зупинка маткової кровотечі в післяпологовий період

? В/в краплинна інфузія (краплинний метод): для зупинки кровотечі в післяпологовий період слід змішати 10–40 МО окситоцину і 1000 мл негідрофільного розчинника, для профілактики маткової атонії зазвичай необхідно 20–40 мМО/хв окситоцину.

? В/м введення: після відділення плаценти можна ввести 5 МО окситоцину.

Терапія при неповному аборті або аборті, що не відбувся. 10 МО окситоцину необхідно додати в 500 мл фізіологічного р-ну або суміші 5% декстрози з фізіологічним р-ном; швидкість інфузії має становити 20–40 крапель/хв.

Діагностика матково-плацентарної недостатності (стрес-тест з окситоцином). Початкова швидкість інфузії має становити 0,5 мМО/хв. Кожні 20 хв швидкість інфузії необхідно подвоювати до моменту досягнення ефективної дози (зазвичай 5–6 мМО/хв, максимум — 20 мМО/хв). Після появи 3 помірних маткових скорочень (по 40–60 с кожна) протягом 10-хвилинного періоду слід припинити інфузію і контролювати виникнення пізніх або варіабельних децелерацій серцевих скорочень плода.

Спосіб застосування. В/в краплинні інфузії або в/м ін?єкції.

Окситоцин можна вводити тільки парентерально (або в/в, або в/м).

Окремі категорії пацієнток

Пацієнтки літнього віку. Дослідження за участю пацієнток літнього віку (старше 65 років) не проводилися.

Ниркова та печінкова недостатність. Дослідження за участю пацієнток з нирковою та печінковою недостатністю не проводилися.

Протипоказання

застосування окситоцину для ін?єкцій протипоказано в наступних випадках:

– клінічно вузький таз;

– несприятлива позиція або передлежання плода, що перешкоджає пологам природним шляхом без попереднього втручання (поперечне положення плода);

– так звані термінові акушерські надзвичайні ситуації, за яких співвідношення користь/ризик для плода або матері вимагає екстреного хірургічного втручання;

– розвиток фетального дистресу до початку пологової діяльності;

– тривале застосування за відсутності скоротливої діяльності матки або вираженої токсемії;

– гіпертонічний характер маткових скорочень;

– гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. Допоміжні речовини);

– індукція пологів або посилення скорочувальної діяльності матки у випадках, коли пологи через природні родові шляхи протипоказані (передлежання або випадіння петель пуповини, повне передлежання плаценти або передлежання судин пуповини);

– тяжкі захворювання серцево-судинної системи.

Побічна дія

побічні реакції у породіль

Побічні реакції у перинатальний період

У рандомізованому подвійному сліпому контрольованому дослідженні було виявлено, що під час кесаревого розтину в умовах спінальної анестезії при в/в болюсному введенні окситоцину в дозі 10 МО спостерігається депресія сегмента ST на ЕКГ. Даних для точної оцінки ступеня ризику недостатньо, а причини підвищеного ризику невідомі.

Особливості застосування

за винятком особливих випадків, застосування окситоцину не рекомендується в таких ситуаціях:

– передчасні пологи;

– пограничний ступінь клінічно вузького таза (невідповідність розмірів голівки плода і таза породіллі);

– великі хірургічні втручання на шийці або тілі матки в анамнезі, включаючи кесарів розтин;

– надмірне розтягнення матки;

– численні пологи;

– інвазивний рак шийки матки.

Окситоцин не можна вводити до моменту вставляння голівки або сідниць плода в малий таз.

Виявлення особливих випадків, зумовлених поєднаннями різних факторів, є завданням лікаря. Слід ретельно оцінити можливі позитивні ефекти терапії окситоцином та ризик розвитку рідкісних, але серйозних явищ — гіпертонусу або тетанії матки.

З метою індукції пологів і посилення скорочувальної діяльності матки окситоцин застосовують винятково в/в, у стаціонарі і за відповідного лікарського нагляду. Кожна пацієнтка, яка одержує інфузію окситоцину, має перебувати під постійним наглядом лікаря, що має досвід застосування препарату.

Щоб уникнути ускладнень під час введення окситоцину, необхідний постійний контроль наступних показників:

– скорочувальна діяльність матки;

– ЧСС породіллі і плоду;

– АТ породіллі.

У разі виникнення гіперактивності матки введення окситоцину потрібно негайно припинити; маткові скорочення, викликані окситоцином, зазвичай слабшають незабаром після відміни препарату.

При правильному застосуванні окситоцин викликає маткові скорочення, подібні до нормальних пологів. Надмірна стимуляція, що виникає при неправильному застосуванні препарату, небезпечна як для породіллі, так і для плода.

За наявності гіперчутливості до окситоцину розвиток гіпертонічних скорочень матки можливий, незважаючи на правильний вибір дози і відповідний медичний нагляд.

У разі введення лікарського засобу слід враховувати ймовірність посилення крововтрати і розвитку афібриногенемії.

Стимуляції родової діяльності слід уникати в разі загибелі плода в матці та/або за наявності меконію в навколоплідних водах, оскільки це може призвести до емболії навколоплідними водами.

Окситоцин не слід застосовувати протягом тривалого часу при слабкості родової діяльності, стійкої до окситоцину, уразі вираженої преекламптичної токсемії або тяжких захворюваннь серцево-судинної системи.

Протипоказано в/в болюсне введення окситоцину, оскільки це може спричинити гостру короткочасну артеріальну гіпотензію з розвитком гіперемії і рефлекторної тахікардії.

З особливою обережністю окситоцин слід застосовувати у пацієнток із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад гіпертрофічна кардіоміопатія, ураження клапанного апарату та (або) ІХС, у тому числі спазм коронарних артерій) і схильністю до ішемії міокарда, щоб уникнути значних змін АТ і ЧСС.

Окситоцин слід призначати з обережністю пацієнтам із синдромом подовженого інтервалу Q–T або пов?язаними з ним симптомами, а також хворим, які приймають препарати, що подовжують інтервал Q–T.

На тлі парентерального введення препарату з метою індукції пологів або посилення скорочувальної діяльності матки на першій і другій стадії пологів описані летальні випадки породіллі внаслідок розвитку реакцій гіперчутливості, субарахноїдального крововиливу та розриву матки, а також випадки загибелі плода з різних причин.

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ). У рідкісних випадках при фармакологічній індукції пологів із застосуванням утеротонічних препаратів, включаючи окситоцин, спостерігається підвищений ризик розвитку синдрому ДВЗ в післяпологовий період. Цей ризик пов?язаний безпосередньо з фармакологічною індукцією, а не із застосуванням конкретного препарату. Ризик насамперед підвищений у жінок з додатковими факторами ризику ДВЗ: вік старше 35 років, ускладнений перебіг вагітності (наприклад гестаційний діабет, АГ, гіпотиреоз), термін гестації понад 40 тиж. У таких жінок окситоцин і альтернативні лікарські засоби необхідно застосовувати з обережністю, а лікар має враховувати можливість розвитку ДВЗ.

Гіпергідратація. Оскільки окситоцин чинить слабку антидіуретичну дію, тривале в/в введення високих доз препарату спільно з введенням великого об?єму рідини (наприклад при лікуванні загрозливого або невдалого аборту або кровотечі в післяпологовий період) може викликати гіпергідратацію в поєднанні з гіпонатріємією. Під час введення окситоцину та в/в введення рідин спостерігається комбінована антидіуретична дія, у результаті якої виникає гіперволемія з подальшим розвитком гемодинамічної форми гострого набряку легень без гіпонатріємії. Щоб уникнути цих рідкісних ускладнень, у разі введення високих доз окситоцину протягом тривалого часу слід дотримуватися таких правил безпеки: використовувати розчинник, що містить електроліти (не декстрозу); інфузії рідин слід проводити в невеликих об’ємах (під час індукції або стимуляції пологової діяльності на пізніх термінах вагітності допускається введення окситоцину в концентраціях, що перевищують рекомендовані); пероральне застосування рідин має бути обмеженим; необхідно вести запис балансу рідин; у разі підозри на порушення електролітного балансу показане лабораторне дослідження вмісту електролітів.

Окситоцин протипоказаний пацієнтам, які мають в анамнезі гіперчутливість до препарату.

Не можна використовувати одночасно різні шляхи введення окситоцину.

Окситоцин можна вводити лише одним способом (або в/в, або в/м).

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. У перший триместр вагітності препарат застосовують тільки у разі спонтанного або штучного переривання вагітності; інші відомі показання до застосування відсутні. З огляду на великий досвід застосування, хімічну структуру і фармакологічні властивості препарату, при його призначенні за показаннями не очікується підвищення ризику формування вад розвитку плода.

Період годування грудьми. Окситоцин у невеликих кількостях виявляють у грудному молоці.

У випадках, коли препарат призначають для зупинки маткової кровотечі, не рекомендується починати грудне вигодовування до закінчення курсу лікування окситоцином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Окситоцин не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Діти. Не застосовують у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

є повідомлення про тяжку АГ, коли окситоцин призначали через 3–4 год після профілактичного введення вазоконстрикторів спільно з каудальною анестезією.

Анестезія за допомогою циклопропану, енфлурану, галатону, ізофлурану може змінити вплив окситоцину на серцево-судинну систему, призводячи до несподіваних результатів, таких як артеріальна гіпотензія. Також відомо, що одночасне застосування окситоцину і циклопропанової анестезії може викликати синусову брадикардію та атріовентрикулярний ритм.

Окситоцин слід призначати з обережністю пацієнтам, які приймають препарати, що можуть подовжувати інтервал Q–Tс.

Виявилося, що простагландини посилюють дію окситоцину, тому їх одночасне застосування не рекомендоване. У зв’язку з підсиленням скорочувальної діяльності матки слід дотримуватися обережності у разі послідовного застосування простагландинів та окситоцину.

Одночасне застосування окситоцину з іншими індукторами пологів або аборту може призвести до гіпертонії матки (підвищення тонусу) і розриву матки або травми шийки, наприклад, застосування простагландинів може збільшити стимуляцію родової діяльності та стимуляцію мускулатури матки.

Тому під час застосування препарату у пацієнтів необхідно строго контролювати:

– кислотно-лужний баланс;

– частоту, тривалість і силу скорочень;

– ЧСС плода;

– АТ і ЧСС матері;

– тонус матки;

– баланс між надходженням і виділенням рідини.

Передозування

симптоми передозування залежать головним чином від ступеня чутливості матки до окситоцину і не пов?язані з наявністю гіперчутливості до препарату. У разі гіперстимуляції виникають сильні (гіпертонічні) або тривалі (тетанічні) скорочення, або підвищення тонусу матки в спокої (між двома скороченнями) до 15–20 мм вод. ст. і більше, що призводить до безладної пологової діяльності, розриву тіла або шийки матки, піхви, кровотечі в післяпологовий період, утеро-плацентарної недостатності, брадикардії плода, його гіпоксії, гіперкапнії та загибелі.

Як важка побічна реакція, при водній інтоксикації можуть виникнути судоми, що зумовлено притаманним антидіуретичним ефектом окситоцину, який може виникнути, якщо високі дози (40–50 мл/хв) вводяться протягом тривалого періоду. Лікування гіпергідратації полягає в наступному: відміна окситоцину, обмеження вживання рідини, застосування діуретиків, в/в введення гіпертонічного р-ну хлориду натрію, відновлення електролітного балансу, купірування судом відповідними дозами барбітуратів і забезпечення професійного догляду за пацієнткою в стані коми.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці при температурі 2–8 °C. Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!

Актуальна інформація

Окситоцин є синтетичним аналогом складного багатофункціонального нейропептиду, який синтезується магноцелюлярними нейросекреторними клітинами паравентрикулярних і супраоптичних ядер гіпоталамуса (Insel T.R., 2010).

Препарат Окситоцин: INN ? окситоцин.

Окситоцин був відкритий у 1906 р. Препарат був першим пептидним гормоном, секвенованим і синтезованим Вінсентом дю Віньо в 1953 р. У 1955 р. за це досягнення вчений був удостоєний Нобелівської премії (Cedric V. et al., 2010). Препарат включено до Переліку ВООЗ основних лікарських засобів (World Health Organization, 2019).

Механізм дії Окситоцину (INN ? окситоцин)

Окситоцин є олігопептидним гормоном, який містить 9 залишків амінокислот або, іншими словами, є нонапептидним гормоном. До складу окситоцину входять наступні амінокислоти: цистеїн ? тирозин ? ізолейцин ? глутамін ? аспарагін ? цистеїн ? пролін ? лейцин ? гліцинамід. Залишки цистеїну утворюють сірчаний місток. Послідовність амінокислот досить коротка, проте відкриття її структури зайняло 55 років (були складнощі в отриманні необхідної кількості очищеного матеріалу).

Окситоцин у формі розчину для ін’єкцій діє на жіночу репродуктивну систему аналогічно до ендогенного окситоцину, який утворюється в організмі жінки. Обидва окситоцини стимулюють скорочення міометрія матки, змушуючи пов’язані з G-білком рецептори стимулювати підвищення внутрішньоклітинного кальцію в міофібрилах матки. Активація рецептора окситоцину викликає підвищення проникності мембрани для іонів кальцію на тлі підвищення позаклітинної концентрації іону, що знижує потенціал спокою і підвищує збудливість клітини, таким чином сприяючи скороченню матки і початку штучних перейм. Цей процес включає інозитол-1,4,5-трифосфат-опосередковане накопичення Ca²⁺ в клітині, проникнення Ca²⁺ через депокеровані та потенціалактивовані кальцієві канали. Окситоцинові рецептори в інших клітинах взаємодіють з родиною G-білків (G?q/11, Gs, Gi). Це, у свою чергу, викликає вивільнення більшої кількості окситоцину, що сприяє підвищенню інтенсивності й частоти скорочення міометрія матки породіллі, дозволяючи домогтися успішного закінчення вагінальних пологів (Arrowsmith S., Wray S., 2014; Sapolsky R.M. et al., 2018; Viteri O.A. et al., 2018; Циркін В.І. та ін., 2019; Ellis J.A. et al., 2019).

G_q-білок, його ізоформи G_q-?2, G_q-?11, а також G_i-білок містяться в міоцитах матки, також як фосфоліпаза С і її ізоформи С_?1, С_?2 і С_?3, активність яких регулюється Gq-білками, а також ізоформи С_?1 і С_?2, активність яких регулюється за участю рецепторів тирозинкіназного шляху. Загалом взаємодія окситоцину з окситоциновим рецептором реалізується через G_q-білок/фосфоліпазу С/інозитолтрифосфат (каскад реакцій). При цьому IP3, взаємодіючи з рецепторами IP3, що знаходяться на мембрані саркоплазматичного ретикулуму, індукує вихід іонів Са²⁺ з нього, а це призводить до активації кінази легких ланцюгів міозину (кіназа ЛЛМ) і тим самим викликає скорочення міоцитів матки або міоепітеліальних клітин, а в нем’язових клітинах індукує активацію різних ензимів, таких як NO-синтаза і фосфатидилінозитол-3-кіназа, тобто включає додаткові сигнальні шляхи (Циркін В.І. та ін., 2019).

При взаємодії окситоцину з окситоциновими рецепторами можуть індукуватися інші сигнальні системи, зокрема, каскад реакцій, що реалізується за участю мітогенактивованої протеїнкінази і Rho-кінази. В основі цього механізму лежить взаємодія окситоцинового рецептора з G_s— і G_i-білками, що регулюють активність аденілатциклази (Циркін В.І. та ін., 2019).

Сьогодні Окситоцин випускають у формі розчину для ін’єкцій. Застосування препарату в такій лікарській формі пов’язане з миттєвою його дією при в/в введенні і досить швидкою (3–7 хв) — при в/м. Окситоцин виділяється з системи кровообігу протягом декількох хвилин. Отже, найбільш точний і надійний спосіб доставки окситоцину ? це введення його безпосередньо в кров (Kosfeld M. et al., 2005).

В/в інфузія окситоцину (крапельний метод) показана для індукції пологів, посилення скорочувальної здатності міометрія матки. Також інфузійне введення препарату показано як при неповних, так і при неминучих абортах. Нарешті, у разі постійних маткових кровотеч після пологів окситоцин можна вводити або в/м, або в/в (Gallos I.D. et al., 2018; Bhargava R., 2019).

У результаті Кокрейнівского аналізу ефективності введення окситоцину при маткових кровотечах були проаналізовані ефективність препарату окситоцину порівняно з іншими утеротоніками, а також зниження потреби в них при застосуванні окситоцину. Також окситоцин був ефективним профілактичним лікарським засобом в 3-й період пологів як компонент AMTSL (активне ведення третього періоду пологів). Профіль побічних явищ був більш сприятливим, ніж у алкалоїдів ріжків (препарат порівняння). Результати були отримані на основі аналізу даних 10 018 жінок, які брали участь у 23 дослідженнях (Salati J.A. et al., 2019).

Моніторинг несприятливих ефектів окситоцину

Під час введення окситоцину важливо проводити:

лабораторне дослідження: загальний аналіз крові, коагулограма, рівень лактату в крові, показників газів у крові, оцінку діурезу;

неінвазивний моніторинг з визначенням АТ, ЧСС, ЕКГ і SpO₂ (рівень насичення крові киснем);

КТГ ? вимірює ЧСС дитини разом зі скороченнями матки матері (Osilla E.V., Sharma S., 2019).

Окситоцин і репродуктивна система жінки

Застосування окситоцину в акушерській практиці є одним з найбільш старих і добре вивчених терапевтичних векторів. Нонапептид окситоцин широко застосовується для стимулювання пологової діяльності. Терапевтичний ефект від застосування окситоцину підвищується до кінця вагітності, коли кількість окситоцинових рецепторів досягає своїх максимальних показників. Однак при неправильному застосуванні препарату виникає ряд побічних ефектів, таких як гіперстимуляція і підвищений ризик кесаревого розтину. Так, при аналізі випадків кесаревого розтину після стимуляції пологів окситоцином було зафіксовано збільшення оперативних втручань (Girault A. et al., 2020). Тому важливо точно контролювати дозу і час застосування препарату (період пологів, у який вводять препарат), а також проводити моніторинг інтенсивності скорочення матки (Viero C. et al., 2010).

Окситоцин показаний і схвалений FDA для застосування в акушерській практиці: до і після пологів. У передпологовий період інфузійний окситоцин схвалений FDA для посилення маткових скорочень з метою успішного вагінального вигнання плода. Є 3 ситуації під час пологів, у яких показаний окситоцин (Osilla E.V., Sharma S., 2019):

для вагітних з прееклампсією, гестаційним діабетом, передчасним розривом плодових оболонок;

для вагітних з «неактивною» маткою, яку необхідно стимулювати до пологів;

для вагітних з неминучим або неповним абортами в II триместр.

Що стосується післяпологового періоду, окситоцин схвалений FDA в період вигнання плаценти або при виникненні післяпологової кровотечі (Osilla E.V., Sharma S., 2019). Останнє важливо, оскільки близько 25% всіх післяпологових випадків смерті породіль викликані акушерською кровотечею. Наприклад в Азії і Африці 30% випадків смерті породіль пов’язані з виникненням цього симптому. На 3-му етапі для профілактики цього ускладнення пологів ВООЗ та інші міжнародні організації рекомендують застосування утеротоніків усім жінкам, які народжують. При цьому окситоцин є найкращим утеротоніком через настання терапевтичного ефекту через 2–3 хв після його введення. ВООЗ з Партнерством з охорони здоров’я матері, новонародженого і дитини визнали окситоцин препаратом першої лінії для індукції пологів, а також профілактики і лікування післяпологової кровотечі (Reproductive health supplies coalition, 2013). Також окситоцин ефективно зменшує кровотечу, асоційовану з кесаревим розтином (Wei L. et al., 2015).

Індукція пологів окситоцином

Окситоцин, препарати простагландину і балонні катетери рекомендовані ВООЗ і Американським коледжем акушерів і гінекологів (ACOG) для індукції пологів.

Індукція пологів ? звичайна акушерська процедура, яку застосовують майже в 24,5% випадків усіх пологів. Індукція пологів показана, коли потенційний ризик для здоров’я вагітної або плода вищий, ніж необхідність продовження вагітності. Інші показання для індукції пологів включають хоріоамніоніт, гестаційну гіпертензію, прееклампсію, передчасний розрив плодових оболонок, порушення, що обтяжують стан вагітної (наприклад цукровий діабет, хронічна гіпертензія), і фетальні порушення (наприклад серйозне обмеження зростання плода, олігогідрамніон). Породілля сама може обрати проведення індукції пологів (тобто індукції, що проводиться не за медичними показаннями породіллі або плода), щоб скоротити тривалість вагітності або призначити день пологів (Viteri O.A., Sibai B.M., 2018).

Процес індукції пологів часто починається з дозрівання шийки матки, яке включає розм’якшення і витончення шийки матки при підготовці до пологів. Існують різні способи досягнення дозрівання шийки матки і індукції пологів, включаючи фармакологічні та/або механічні методи. Окситоцин, гормон, який стимулює скорочення матки, вважається менш ефективним для підготовки шийки матки до пологів. Тому для цих цілей застосовують простагландини і механічні методи. Однак саме окситоцин застосовується для індукції пологів при готовності шийки матки (оцінка шкали Бішопа ?6) або після проведення медикаментозної або механічної підготовки шийки матки до пологів (Viteri O.A., Sibai B.M., 2018).

Також однією з основних рекомендацій є застосування окситоцину у жінок, що народжують вперше і повторно, при проведенні епідуральної анестезії. При цьому введення окситоцину на ранніх стадіях пологів дозволяє уникнути порушення пологової діяльності у породіллі і надмірного акушерського втручання (Schick C. et al., 2020).

Відповідно до рекомендацій з клінічної практики Французького коледжу гінекологів та акушерів (French College of Gynaecologists and Obstetricians) окситоцин і простагландини ? два можливих варіанти викликання пологів у жінок з передчасним розривом плодових оболонок (Schmitz T. et al., 2019).

Висновки

Медикаментозний аналог нейропептиду окситоцин є ефективним лікарським засобом для стимуляції і індукції пологової діяльності жінки. Окситоцин ефективний при акушерських кровотечах, а також для зупинки кровотечі після кесаревого розтину. Незважаючи на широкий спектр застосування окситоцину, науково доведена тільки його ефективність при пологах в акушерській практиці. Існує інформація, що можливим є застосування препарату окситоцину в наступних випадках: при розладах соціальної поведінки, порушенні сексуальної функції і як препарату, який чинить антиаутистичну дію, але сьогодні не існує доказової наукової бази у цієї категорії хворих.