фармакодинаміка. Соннікс — снодійний засіб класу етаноламінів із групи блокаторів гістамінових H₁-рецепторів, що чинить седативну та м-холіноблокувальну дію. Скорочує час засинання, підвищує тривалість і якість сну, не змінюючи фази сну.

Фармакокінетика. Доксиламіну сукцинат добре абсорбується у травному тракті. C_max в плазмі крові досягається через 2 год після застосування таблеток. Середній Т_? з плазми крові становить у середньому 10 год.

Доксиламіну сукцинат піддається біотрансформації у печінці. Доксиламіну сукцинат частково метаболізується в печінці шляхом деметилювання та N-ацетилювання. Т_? може значно збільшитися у пацієнтів літнього віку або у хворих із нирковою або печінковою недостатністю. Різні метаболіти, що утворюються при розпаді молекули, не є кількісно значущими, оскільки 60% застосованої дози виявляється у сечі в формі незміненого доксиламіну.

Дані щодо здатності доксиламіну сукцинату проникати в грудне молоко відсутні, однак така можливість не виключається.

Показання

періодичне та транзиторне безсоння.

Застосування

для перорального застосування. Застосовувати за 15–30 хв до сну.

Рекомендована доза становить 7,5–15 мг/добу (?–1 таблетка на добу). В разі необхідності дозу можна підвищити до 30 мг/добу (2 таблетки на добу).

Пацієнтам літнього віку та хворим із нирковою або печінковою недостатністю рекомендується знизити дозу.

Тривалість курсу лікування становить 2–5 днів.

Якщо безсоння зберігається довше 5 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо доцільності подальшого застосування препарату.

Діти. Ефективність і безпека застосування Сонніксу у дітей віком до 15 років не встановлені, тому не слід призначати препарат цій віковій категорії пацієнтів.

Протипоказання

підвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома в анамнезі пацієнта або в сімейному анамнезі; утруднене сечовипускання (захворювання уретри і передміхурової залози).

Побічна дія

вранці після вечірнього прийому препарату може виникати сповільнення реакцій і запаморочення, тому для запобігання падінню необхідно уникати різких рухів. Рідко розвиваються антихолінергічні ефекти: запор, сухість у роті, порушення акомодації, сильне серцебиття, затримка сечовипускання.

Денна сонливість: при розвитку такого ефекту необхідно знизити дозу.

Можливі алергічні реакції, включаючи шкірний висип, свербіж.

Особливості застосування

оскільки препарат містить лактозу, він протипоказаний при вродженій галактоземії, синдромі порушення абсорбції глюкози та галактози, лактазній недостатності.

Як і всі снодійні або седативні засоби, доксиламіну сукцинат може загострювати синдром нічного апное (збільшення кількості і тривалості зупинок дихання).

Н₁-антигістамінні засоби слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку через ризик виникнення запаморочень, що може зумовити зростання ризику падінь (наприклад при вставанні вночі) з наслідками, які часто є серйозними для даної категорії пацієнтів.

Для запобігання сонливості протягом дня необхідно пам’ятати, що тривалість сну після застосування препарату повинна становити не менше 7 год.

Під час застосування препарату слід уникати вживання алкоголю.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Соннікс впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

алкоголь посилює седативний ефект більшості Н₁-антигістамінних засобів. Слід уникати вживання алкогольних напоїв та застосування лікарських засобів, що містять етанол.

Слід брати до уваги наступні комбінації Сонніксу з:

– атропіном та атропіноподібними лікарськими засобами (іміпрамінові антидепресанти, антихолінергічні протипаркінсонічні препарати, атропінові спазмолітичні лікарські засоби, дизопірамід, фенотіазинові нейролептики) внаслідок виникнення таких побічних ефектів, як затримка сечі, запор, сухість у роті;

– іншими антидепресантами, що впливають на ЦНС (похідні морфіну (знеболювальні; засоби, що застосовуються для лікування кашлю і замісної терапії), нейролептики; барбітурати, бензодіазепіни; анксіолітики, крім бензодіазепінів; седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); седативні Н₁-антигістамінні засоби; антигіпертензивні засоби центральної дії; інші: баклофен, пізотифен, талідомід) внаслідок посилення пригнічення ЦНС.

Передозування

симптоми: першими ознаками гострого отруєння є сонливість та антихолінергічні ефекти: збудження, розширення зіниць, параліч акомодації, сухість у роті, почервоніння обличчя і шиї, гіпертермія, синусова тахікардія. Делірій, галюцинації та атетозні рухи частіше відмічають у дітей; іноді вони є провісниками судом — рідкісних ускладнень тяжкого отруєння. Навіть якщо судоми не виникають, гостре отруєння доксиламіном іноді спричиняє рабдоміоліз, який може ускладнитися гострою нирковою недостатністю. Такий м’язовий розлад є поширеним, що потребує проведення систематичного скринінгу шляхом вимірювання активності креатинфосфокінази.

Лікування: прийом активованого вугілля (50 г для дорослих і 1 г/кг — для дітей), у разі необхідності проводять симптоматичне лікування. За показаннями призначають протисудомні засоби і штучну вентиляцію легень.