Цефотаксим, порошок для розчину для ін'єкцій, внутрішньовенно та внутрішньом'язово, 1 г
Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, Україна

Показання

інфекції, спричинені чутливими до дії препарату мікроорганізмами:

– інфекції ЛОР-органів (ангіна, отит);

– інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес);

– інфекції сечостатевої системи;

– септицемія, бактеріємія;

– інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);

– інфекції шкіри та м’яких тканин;

– інфекції кісток та суглобів;

– менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції ЦНС.

Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на травному тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.

Застосування

препарат застосовувати для в/в (струминного і краплинного) та в/м введення. Для в/в струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводити повільно протягом 3–5 хв. Для в/в інфузії 1 г порошку розчинити у 50 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ні глюкози. Тривалість інфузії становить 50–60 хв. Для в/м введення 1 г порошку розчинити у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% р-ні лідокаїну та вводити глибоко в сідничний м’яз. Тривалість курсу лікування встановлює лікар індивідуально.

Дорослим і дітям з масою тіла від 50 кг. Призначати Цефотаксим у дозі 1 г кожні 12 год. У тяжких випадках призначати препарат у дозі 1 г 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 12 г. При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів призначати в/м або в/в у дозі 1 г кожні 12 год; при неускладненій гострій гонореї призначати в дозі 1 г в/м 1 раз на добу або в/в; при інфекціях середньої тяжкості призначати препарат у дозі 1–2 г кожні 12 год; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначати у дозі 2 г препарату в/в кожні 6–8 год.

Дітям з масою тіла до 50 кг. Препарат призначати в дозі 50–100 мг/кг маси тіла на добу, яку розділяють на 3–4 в/м або в/в введення. При тяжких інфекціях (у тому числі менінгіт) добову дозу підвищувати до 100–200 мг/кг маси тіла і вводити 4–6 разів в/в або в/м.

Для недоношених дітей та дітей віком до 1-го тижня життя добова доза препарату становить 50 мг/кг маси тіла, яку розділяють на 2 рівні дози, вводити в/в.

Для дітей 1–4-го тижня життя добова доза препарату становить 50–100 мг/кг маси тіла, яку розділяють на 3 рівні дози, вводити в/в.

Застосування для профілактики розвитку інфекцій: перед хірургічним втручанням під час введення наркозу одноразово вводити 1 г цефотаксиму. У разі необхідності введення дози повторити через 6–12 год.

Застосування при порушеннях функції нирок: дозу препарату слід знизити. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату знизити удвічі.

Діти. Дітям до 2,5 років препарат в/м не призначати.

Протипоказання

гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших ?-лактамних антибіотиків, гіперчутливість до лідокаїну (в/м введення); кровотеча, ентероколіт в анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт). AV-блокада без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.

Побічна дія

з боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, дисбіоз, рідко — стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт.

Алергічні реакції: гіперемія, висипання, свербіж шкіри, кропив’янка, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (Лайєлла), пропасниця, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, рідко — анафілактичний шок.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, гостра печінкова недостатність, порушення функції печінки, жовтяниця, холестаз.

З боку біохімічних показників: підвищення рівня печінкових трансаміназ, ЛДГ, ЛФ та білірубіну, концентрації азоту сечовини та креатиніну, хибнопозитивна реакція Кумбса.

З боку периферичної крові: гранулоцитопенія, нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анізоцитоз, еозинофілія, гіпопротромбінемія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, судоми, оборотна енцефалопатія, підвищена втомлюваність, слабкість.

Реакції у місці введення: біль та інфільтрат у місці в/м введення, біль по ходу вени, запалення тканин, флебіт.

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у тому числі кандидоз, вагініт).

Інші: кровотечі та крововиливи, аутоімунна гемолітична анемія, інтерстиціальний нефрит, аритмії (при швидкому струминному введенні), задуха, зниження АТ, відчуття серцебиття, слабкість, підвищена втомлюваність.

При лікуванні інфекцій, спричинених спірохетою, може виникнути ускладнення, подібне до реакції Герксгеймера. Це може призвести до виникнення гарячки, ознобу, головного болю і болю в суглобах.

Особливості застосування

з обережністю призначати препарат при порушеннях функції нирок або печінки. При порушеннях функції нирок дозу препарату слід знизити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника. При тривалому застосуванні препарату слід контролювати функцію нирок, проводити профілактику дисбактеріозу. Доцільно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функцію печінки. Під час застосування препарату можливий розвиток хибнопозитивної проби Кумбса.

Анафілактичні реакції. Застосування цефалоспоринів вимагає уточнення алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до ?-лактамних антибіотиків). У разі розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам з наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. Якщо є найменші сумніви, присутність лікаря під час першого введення препарату є обов’язковою через можливий розвиток анафілактичної реакції. Відома перехресна алергія між цефалоспоринами і пеніцилінами, що виникає у 5–10% випадків.

Псевдомембранозний коліт. У перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії та/або гістологічному дослідженні. Ці ускладнення розцінюють як досить серйозні — негайно слід припинити введення препарату і призначити адекватну терапію, що включає пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу. Поєднання застосування цефатоксиму з нефротоксичними препаратами вимагає контролю функції нирок, застосування більше 10 днів — контролю складу крові. Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим слід призначати вітамін К (профілактика гіпокоагуляції).

Як і при прийомі інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. При визначенні рівня глюкози в сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.

Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі на дію дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження АТ, тахікардія, утруднення дихання).

Застосування у період вагітності та годування грудьми. Застосування препарату у період вагітності протипоказане. На період лікування препаратом слід припинити годування грудьми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами на період лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при одночасному застосуванні з нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди) і сильнодіючими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. Під час лікування цефотаксимом може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, тому у цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію. Цефотаксим не слід застосовувати разом з бактеріостатичними антибіотиками (наприклад тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можливий антагоністичний ефект. При поєднаній терапії р-ни цефотаксиму не слід змішувати з р-нами аміноглікозидів — їх необхідно вводити окремо. Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70%. Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його Т_1/2.

Цефотаксим не слід застосовувати разом з лідокаїном:

? при в/в введенні;

? у дітей віком до 30 міс;

? у пацієнтів з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;

? у пацієнтів з блокадою серця.

Несумісність. Р-н препарату несумісний з р-нами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати р-ни, зазначені в розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

Передозування

симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції з боку печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності).

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Рівень цефотаксиму в сироватці крові можна знизити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію. При виникненні анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкірні висипання, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичної реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефрину та/або глюкокортикоїдів). При інших клінічних станах можуть знадобитися додаткові заходи, наприклад штучне дихання, застосування антагоністів гістамінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційних заходів.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.