FarmacoFarmaco

АЛЄНДРА®

Фасовки та форми випуску

Назва товару / ВиробникЦіна за 1 уп.НаявністьКількість на складі

Препарати, що мають таку саму діючу речовину

Назва товару / ВиробникЦіна за 1 уп.НаявністьКількість на складі

Препарати, що мають такий самий ATC-код

Назва товару / ВиробникЦіна за 1 уп.НаявністьКількість на складі

Опис

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Натрію алендронат належить до групи амінобісфосфонатів. Є синтетичним аналогом природного пірофосфату. Пригнічує преципітацію кальцію фосфату, блокує його трансформацію в гідроксіапатит, затримує агрегацію кристалів апатиту з утворенням більш великих кристалів і прискорює зворотне розчинення цих кристалів. Селективна дія обумовлена високим спорідненням бісфосфонатів з мінеральними компонентами кісток. Діє як ефективний негормональний специфічний інгібітор остеокластопосередкованої кісткової резорбції. Точні механізми цього процесу з’ясовані не до кінця. Відновлює позитивний баланс між резорбцією та відновленням кістки. Підвищує мінеральну щільність кісток хребта, таза, сприяє формуванню кісткової тканини з нормальною гістологічною структурою. Запобігає появі нових переломів кісток. Знижує рівень кальцію в сироватці крові за рахунок гальмування кісткової резорбції та зменшення вивільнення кальцію з кісткової тканини. Кальційзнижувальна дія препарату, опосередкована за рахунок пригнічення остеокластів, відмічається через 1–2 дні.

Фармакокінетика. Натрію алендронат всмоктується у ШКТ на 25%. Абсолютна біодоступність для таблеток (5–10 мг), прийнятих натще за 2 год до їди, становить 0,64% для жінок і 0,59% для чоловіків. Біодоступність знижується (приблизно на 40%) при прийомі натрію алендронату за 0,5–1 год до звичайного сніданку. Біодоступність натрію алендронату незначна при його прийомі разом з їжею чи протягом 2 год після їди. Одночасний прийом натрію алендронату з іншими напоями (у тому числі з мінеральною водою, кавою, апельсиновим соком) знижує його біодоступність на 60%. Дослідження, проведені на тваринах, показали, що при в/в введенні в дозі 1 мг/кг натрію алендронат тимчасово розподіляється у м’яких тканинах, але потім швидко перерозподіляється. Половина абсорбованої дози виділяється, в основному, нирками в незміненому вигляді протягом 72 год, а решта накопичується в кістковій тканині на довгий час, елімінується дуже повільно внаслідок зв’язку з кістковою тканиною. Т½ натрію алендронату з кісток становить декілька років.

Близько 78% алендронату зв’язується з білками плазми крові й не метаболізується. Концентрація препарату в плазмі крові незначна (<5 нг/мл) і знижується на 95% протягом 6 год після в/в інфузії.

Після одноразового в/в введення 10 мг алендронату його нирковий кліренс становив 71 мл/хв, а системний кліренс не перевищував 200 мл/хв.

Показання

лікування постменопаузального остеопорозу. Препарат знижує ризик переломів хребта та стегнової кістки.

Застосування

рекомендована доза: 1 таблетка 70 мг 1 раз на тиждень.

Оптимальна тривалість лікування остеопорозу бісфосфонатами не встановлена. Рішення про необхідність продовження лікування алендронатом натрію приймає лікар індивідуально для кожного пацієнта на підставі періодичної оцінки співвідношення користь/ризик (особливо через 5 та більше років застосування препарату).

Таблетку необхідно приймати з водою щонайменше за 30 хв до першого прийому їжі, напою або інших лікарських засобів. Інші напої (включаючи мінеральну воду), їжа і деякі лікарські препарати можуть сприяти зменшенню всмоктування алендронату натрію (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Щоб полегшити потрапляння препарату у шлунок і таким чином зменшити його подразнювальний вплив на слизову оболонку ротової порожнини, глотки та стравоходу, необхідно:

— приймати препарат, запиваючи склянкою води (не менше 200 мл), вранці після пробудження;

— не розжовувати таблетку через можливість виникнення виразок ротової порожнини та глотки;

— перший денний прийом їжі — лише через 30 хв після прийому таблетки;

— після прийому таблеток пацієнтам не слід лежати щонайменше 30 хв;

— препарат не можна приймати перед сном або до ранкового підйому з ліжка.

Інтервал між прийомом алендронату та інших ліків, які приймають внутрішньо, повинен становити як мінімум 30 хв.

Додатково необхідно приймати кальцій та вітамін D, якщо прийому цих речовин з їжею недостатньо.

Слід приймати препарат в один і той самий день тижня. При випадковому пропуску прийому препарату необхідно прийняти 1 таблетку вранці наступного дня. Надалі продовжувати прийом як звичайно — наступну таблетку застосовувати в той день, який був обраний для прийому із самого початку лікування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Застосування пацієнтам літнього віку. Немає необхідності в корекції дози для хворих літнього віку.

Ниркова недостатність. Для хворих, кліренс креатиніну у яких >35 мл/хв, немає необхідності в корекції дози.

Хворим, кліренс креатиніну в яких <35 мл/хв, прийом алендронату не рекомендується у зв’язку з відсутністю досвіду застосування препарату для лікування таких пацієнтів.

Не досліджувалася дія препарату при лікуванні остеопорозу, спричиненого кортикостероїдами.

Протипоказання

— підвищена чутливість до натрію алендронату або будь-якого іншого компонента препарату;

— патологія стравоходу (стриктура або ахалазія), які спричиняють затримку евакуації вмісту стравоходу;

— неможливість стояти або сидіти прямо протягом як мінімум 30 хв;

— гіпокальціємія;

— тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <35 мл/хв).

Побічна дія

з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи кропив’янку, алергічні реакції та ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення смаку (гіркий або незвичний присмак у роті після прийому препарату).

З боку органа зору: увеїт, склерит, епісклерит.

З боку органа слуху та рівноваги: вертиго, остеонекроз зовнішнього слухового проходу (належить до побічних реакцій, характерних для бісфосфонатів).

З боку травного тракту: біль у животі, диспепсія, запор, діарея, метеоризм, виразки ротової порожнини, глотки та стравоходу, дисфагія, напруження стінки черевної порожнини, печія, регургітація шлункового вмісту, нудота, блювання, гастрит, езофагіт, ерозія стравоходу, стриктури стравоходу, перфорація, виразка, кровотеча ШКТ (у тому числі ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка), мелена.

З боку шкіри та підшкірної тканини: висип, свербіж, еритема (почервоніння); висип, що посилюються під впливом світла (реакції фоточутливості); тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз; випадіння волосся (алопеція).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у кістках, м’язах чи суглобах, остеонекроз щелепи, атипові переломи стегнової кістки, набряки суглобів.

Метаболічні розлади: гіпокальціємія з відповідними клінічними симптомами, часто у зв’язку з наявністю провокуючих факторів.

Загальні розлади: швидкоминучі симптоми (біль у м’язах, нездужання і в рідкісних випадках — лихоманка), які виникають зазвичай на початку лікування, астенія, периферичні набряки.

Дослідження: гіпокальціємія, гіпофосфатемія (при лікуванні алендронатом 10 мг/кг/добу).

Особливості застосування

побічні реакції з боку верхніх відділів ШКТ. Алендронат натрію може спричинити місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів ШКТ. Оскільки існує ризик загострення основного захворювання, необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам з дисфагією, захворюваннями стравоходу, гастритом, дуоденітом, виразковою хворобою, а також хворим, які протягом останнього року перенесли тяжкі захворювання ШКТ (виразка шлунка, гостра шлунково-кишкова кровотеча, хірургічні втручання в ділянці верхніх відділів ШКТ, за винятком пілоропластики).

Пацієнтам зі стравоходом Барретта призначати препарат слід індивідуально за умови переважання очікуваної користі над ризиком.

Оскільки прийом препарату може спричинити езофагіт (запалення стравоходу), виразки чи ерозії стравоходу, які у виняткових випадках можуть ускладнюватися появою стриктури стравоходу, необхідно ретельно спостерігати за виникненням будь-яких проявів такого впливу. При виникненні таких симптомів, як дисфагія, біль при ковтанні, загруднинний біль, печія (виникнення печії чи посилення проявів існуючої печії) прийом препарату слід припинити та звернутися до лікаря.

Ризик тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий в осіб, які не приймають алендронат натрію належним чином та/або продовжують приймати препарат після появи симптомів подразнення слизової оболонки стравоходу. Тому пацієнт повинен суворо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо дозування та правил прийому препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Хоча у дореєстраційний період не виявлений підвищений ризик виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, у післяреєстраційний період повідомлялося про рідкісні випадки даних захворювань; деякі з них мали тяжкий перебіг з ускладненнями.

Остеонекроз щелепи. Загалом остеонекроз щелепи був пов’язаний з видаленням зуба та/або наявністю місцевої інфекції (у тому числі остеомієліту), в онкологічних хворих, які отримували бісфосфонати в/в. Більшість із цих хворих отримували хіміотерапевтичне лікування та застосовували кортикостероїди. Випадки остеонекрозу щелепи також реєстрували у пацієнтів з остеопорозом, які застосовували бісфосфонати перорально.

При оцінці індивідуального ризику виникнення остеонекрозу щелепи слід враховувати наступні фактори ризику:

— сила дії бісфосфонату (найвища у золедронової кислоти), шлях введення (див. вище) та кумулятивна доза;

— онкологічне захворювання, хіміотерапія, радіотерапія, кортикостероїди, інгібітори ангіогенезу, паління;

— обтяжений стоматологічний анамнез, невідповідна гігієна ротової порожнини, інвазивні стоматологічні процедури, недостатньо щільне прилягання зубних протезів.

Пацієнтам з незадовільним гігієнічним станом порожнини рота перед початком лікування бісфосфонатами необхідно пройти огляд у стоматолога та отримати відповідну профілактичну стоматологічну допомогу. Під час лікування таким хворим необхідно при можливості уникати інвазивних стоматологічних втручань.

У хворих, у яких розвивається остеонекроз щелепи під час проведення лікування бісфосфонатами, стоматологічні хірургічні втручання можуть тільки погіршити стан. Немає додаткових даних щодо зниження ризику остеонекрозу щелепи при відміні бісфосфонатів у хворих, яким необхідне стоматологічне втручання. Клінічний висновок щодо лікування пацієнта робиться на підставі індивідуальної оцінки співвідношення користь/ризик.

Під час терапії бісфосфонатами всі пацієнти повинні підтримувати належний стан гігієни порожнини рота, проходити регулярний огляд у стоматолога і повідомляти про будь-які симптоми з боку зубів (біль, набряк, рухливість зуба).

Остеонекроз зовнішнього слухового проходу. Повідомлялося про випадки остеонекрозу зовнішнього слухового проходу при терапії бісфосфонатами, головним чином у зв’язку з тривалим періодом лікування (див.ПОБІЧНА ДІЯ). До можливих факторів ризику виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового проходу належать терапія стероїдними гормонами та хіміотерапія та/або місцеві фактори ризику, такі як інфекція або травма. Вірогідність розвитку остеонекрозу зовнішнього слухового проходу слід оцінити у пацієнтів, які приймають бісфосфонати та відмічають симптоми з боку вуха (біль у вусі чи виділення із зовнішнього слухового проходу та хронічні інфекції вуха).

Скелетно-м’язовий біль. Зафіксовано біль у кістках, суглобах та/або мʼязах у хворих, які застосовували бісфосфонати. У рідкісних випадках ці симптоми були тяжкими та/або впливали на здатність виконувати повсякденну роботу. Час від початку лікування бісфосфонатами до появи симптомів коливався від одного дня до декількох місяців. У більшості хворих зменшення вираженості симптомів відмічали після припинення лікування. Поновлення симптомів виникало при повторному застосуванні того ж самого препарату або іншого бісфосфонату.

Атипові переломи стегнової кістки. Повідомлялося про атипові переломи стегнової кістки (підвертлюжний та діафізарний) у пацієнтів, які отримували бісфосфонати, особливо при довготривалому лікуванні остеопорозу.

Дані переломи можуть виникати в будь-якому місці вздовж стегнової кістки (на ділянці від малого вертлюга до надвиростків) після мінімальної травми чи без неї. Деяких пацієнтів до виявлення перелому може протягом певного часу (від декількох тижнів до декількох місяців) турбувати відчуття болю в ділянці стегна або в пахвинній ділянці. Часто переломи є двобічними. Тому при виявленні у пацієнта, який отримує бісфосфонати, діафізарного перелому в одній кінцівці необхідно оглянути іншу для його виключення. Слід враховувати, що такі переломи погано зростаються. Тому рішення щодо припинення застосування бісфосфонатів у пацієнтів з підозрою на атипові переломи стегнової кістки приймає лікар на підставі індивідуальної оцінки співвідношення користь/ризик. Крім того, слід рекомендувати пацієнтам, які отримують бісфосфонати, відразу повідомляти лікарю про біль у ділянці паху, стегна або кульшового суглоба. При появі таких симптомів пацієнт повинен бути обстежений щодо перелому стегнової кістки.

Тяжкі побічні реакції з боку шкіри. У післяреєстраційний період зафіксовано виникнення тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Пропуск прийому препарату. Пацієнта слід попередити, що в разі пропуску прийому препарату необхідно прийняти 1 таблетку вранці наступного дня. Надалі продовжувати прийом, як звичайно, — наступну таблетку застосовувати в той самий день, який був обраний для прийому із самого початку лікування (див. Спосіб застосування та дози).

Ниркова недостатність. Алендронат натрію протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, зокрема при кліренсі креатиніну <35 мл/хв (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Мінеральний обмін та гіпокальціємія. Необхідно звертати увагу на інші можливі причини остеопорозу, окрім дефіциту естрогенів та вікових змін. Перед початком терапії алендронатом натрію необхідно відкоригувати гіпокальціємію (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Також слід ефективно лікувати інші розлади мінерального обміну (такі як дефіцит вітаміну D та гіпопаратиреоїдизм). У хворих з такими станами під час лікування препаратом необхідно стежити за рівнем кальцію сироватки та симптомами гіпокальціємії.

Через підвищення мінералізації кісток під впливом алендронату натрію можуть розвинутися гіпокальціємія та гіпофосфатемія, особливо у хворих, які приймають глюкокортикоїди (внаслідок зниження всмоктування кальцію). Зазвичай гіпокальціємія незначно виражена з безсимптомним перебігом. Разом з тим можуть відмічати випадки гіпокальціємії з клінічною симптоматикою (у деяких випадках тяжкої форми), насамперед у хворих з факторами ризику порушень метаболізму кальцію (наприклад гіпопаратиреоз, дефіцит вітаміну D, мальабсорбція/порушення всмоктування кальцію). Тому забезпечення достатнього прийому кальцію та вітаміну D є особливо важливими для хворих, які приймають глюкокортикоїди.

Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. При непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат протипоказаний у період вагітності та годування грудьми.

Діти. Не застосовувати у дітей віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не виявлено впливу алендронату натрію на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Проте певні побічні реакції, про які повідомляється при застосуванні препарату, можуть вплинути на здатність деяких хворих керувати транспортними засобами або механізмами. Індивідуальні реакції на алендронат натрію можуть бути різними.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

всмоктування натрію алендронату може порушуватися при його одночасному прийомі з їжею, напоями (включаючи мінеральну воду), препаратами кальцію (включаючи харчові домішки), антацидами та деякими іншими препаратами для перорального застосування. Інтервал між прийомом натрію алендронату та інших лікарських засобів, які приймають внутрішньо, повинен становити не менше 30 хв (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Естрогени. Не виявлено негативних наслідків одночасного прийому алендронату натрію та естрогенвмісних препаратів.

НПЗП. Прийом НПЗП може спричиняти подразнювальний вплив на слизову оболонку ШКТ. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні алендронату натрію та НПЗП.

Будь-яких інших лікарських взаємодій, які мають клінічне значення, не очікується.

Передозування

симптоми: гіпокальціємія, гіпофосфатемія та побічні реакції з боку верхніх відділів шлункового тракту (розлад функції шлунка, печія, езофагіт, гастрит або виразка шлунка).

Лікування: для зв’язування алендронату необхідно випити молоко або прийняти антациди. У зв’язку з ризиком подразнення стравоходу не слід викликати блювання, пацієнт також повинен зберігати вертикальне положення.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці