ФУРАЦИЛІН®

Фурацилін ― це препарат, який уже багато років відомий як дезінфікуючий та антисептичний засіб, причому не тільки лікарям, а й пацієнтам. Завдяки простоті зберігання, приготування та застосування протягом тривалого часу він використовувався для лікування захворювань горла, очей, промивання приносових пазух, а також в якості препарату для обробки ран та норицевих ходів.

Хоча історія застосування нітрофуралу налічує вже не одне десятиріччя, він усе ще залишається актуальним, а в останні роки ведуться розробки нових методів його застосування: його імпрегнують у формоутворювальну основу готових перев’язувальних матеріалів, сечових катетерів тощо. Саме тому вивчення його активності продовжується.

Чим забезпечуються терапевтичні ефекти Фурациліну

В основі препарату Фурацилін лежить активність його діючої речовини ― нітрофуралу. Це антисептична речовина з групи нітрофуранів, спектр чутливості якої включає:

— Staphylococcusspp.;

— Streptococcusspp.;

— Shigelladysenteriaespp.;

— Shigellaflexnerispp.;

— Shigella sonneispp.;

— Shigellaboydiispp.;

— Salmonellaspp.;

— Clostridiumperfringens;

— Escherichiacoli та ін.

Механізм дії нітрофуралу (нітрофуразону) пов’язаний з реакцією відновлення нітрогрупи мікробних флавопротеїнів, у результаті чого утворюються високоактивні амінопохідні. Завдяки цьому Фурацилін інгібує синтез клітинних білків (викликає їхню конформацію), ДНК та РНК, процеси клітинного дихання (інструкція МОЗ України). Причому якщо препарат поєднується з антибіотиками (такими як левоміцетин, тетрациклін або неоміцин), то інгібуюча дія на синтез білків послаблюється, а на синтез ДНК та РНК ― посилюється (Belizhenko B.D., 1975). Генотоксичні властивості похідних нітрофуранів забезпечують антибактеріальні, протигрибкові, антипротозойні та антигельмінтні властивості (Kobierska-Szeliga М., 1994).

Для Фурациліну характерна висока антиадгезивна активність відносно більшості штамів стафілококів, клебсієл, кишкової палички та дріжджових грибів. Це важливо, оскільки більшість госпітальних штамів патогенних мікроорганізмів виявляють підвищену адгезивну активність (Хаджибаев А.М., 2011) порівняно з дикими та музейними штамами, тобто більш активно заглиблюються в ранову поверхню та гірше виводяться з неї при перев’язках або лаважі ран. У числі переваг препарату також є й те, що стійкість мікроорганізмів до препарату розвивається повільно та не досягає високого ступеня.

При місцевому нанесенні стимулює активність ретикулоендотеліальної системи, зокрема підвищує фагоцитоз.

Як і для чого застосовується Фурацилін

Препарат продається у формі таблеток (одна з форм випуску), у кожній з яких міститься 20 мг активної речовини, а застосовується у вигляді водного розчину, який готується з таблеток.

Для приготування активного розчину слід 1 таблетку Фурациліну розчинити в 100 мл чистої води (можна використовувати гарячу воду для більш швидкого розчинення) або 0,9% розчину натрію хлориду. У результаті отримують водний розчин, у якому діюча речовина міститься в концентрації 0,02% (що відповідає розведенню 1:5000). Збільшувати кількість таблеток на вказаний об’єм рідини недоцільно, оскільки нітрофурал малорозчинний у воді (не більше 1:4200) та більш високої концентрації досягти неможливо. При необхідності розчин після приготування можна додатково стерилізувати при 100 °С протягом 30 хв. Готовий розчин зберігається при кімнатній температурі протягом тривалого часу (інструкція МОЗ України), але важливо обмежувати його знаходження на світлі, оскільки під впливом сонячного світла, особливо ультрафіолетового випромінювання, нітрофурани швидко розкладаються. Частоту та тривалість курсу лікування повинен індивідуально визначати лікуючий лікар залежно від форми захворювання та його тяжкості, схем комплексної терапії.

До клінічних показань до застосування Фурациліну належать:

— у першу чергу полоскання рота та горла при ангіні, тонзиліті або стоматиті. На кожне полоскання рекомендовано використовувати 100 мл розчину;

— для лікування гнійних ран, пролежнів, виразок шкіри, опіків ІІ–ІІІ ступеня слід використовувати Фурацилін методом зрошення ранової поверхні;

— зрошення водним розчином Фурациліну та вологі пов’язки з ним же використовують для підготовки гранулюючої поверхні до накладання вторинного шва чи пересадки шкірного клаптя;

— розчин Фурациліну вважається підходящим для лікування остеомієліту ― розчином багаторазово промивають патологічну порожнину в кістці;

— препарат використовується і в торакальній хірургії ― розчин використовують для санації плевральної порожнини при емпіємі плеври;

— при хронічному гнійному отиті розчин препарату в невеликій кількості (8–10 крапель) наносять на турунду або ватний тампон та вводять у зовнішній слуховий прохід. Для більш комфортної процедури перев’язки розчин слід підігріти до температури тіла;

— ще одним показанням до застосування розчину Фурациліну є санація ран, інфікованих анаеробними мікроорганізмами (інструкція МОЗ України).

Окремі показання до застосування Фурациліну:

— перше згадування про клінічне застосування нітрофуразону для лікування бактеріальних інфекцій вуха відноситься до 1948 р. (Douglass C.C., 1970). Препарат ефективний при зовнішньому та середньому отиті, особливо якщо барабанна перетинка перфорована або відсутня. Довготривалий досвід застосування продемонстрував, що використання препарату у формі вушних крапель або інстиляцій практично не викликає алергічних реакцій;

— нітрофуразон демонструє активність проти лейшманіоз invitro, однак для досягнення ефекту invivo потрібні високі дози, які характеризуються високою токсичністю (Neal R.A., 1988). Тому на сьогодні розчин Фурациліну може застосовуватися виключно як зовнішній допоміжний засіб при шкірній формі лейшманіозу;

— Фурацилін має властивість пригнічувати розвиток зубного нальоту (Drjankova M., 1988), тому може застосовуватися в стоматологічній практиці з гігієнічною метою;

— для санації порожнини носа у носіїв патогенних штамів золотистого стафілококу (Алексеева Н.Б., 2014). Розчин препарату може вводитися за допомогою розпилювача чи тампонів;

— також Фурацилін може застосовуватися в хірургічній стоматології ― для санації нагноєних радикулярних кіст (Потапов В.Ю., 2016). Безпосередньо під час операції порожнину санують змоченим у розчині Фурациліну тампоном чи зрошують безпосередньо з іригатора;

— у поєднанні з лідокаїном ― для створення плівок для лікування пародонтиту (Савченко Л.Н., 2011). Такий метод відрізняється від полоскання чи закладання тампонів та імовірно є більш ефективним, однак на сьогодні метод ще знаходиться на стадії індивідуальних розробок;

— для санації трахеобронхіального дерева при тяжкій БА (Одиреев А.Н., 2005). Препарат вводять за допомогою бронхоскопа безпосередньо в уражений сегмент і після нетривалої експозиції аспірують відсмоктувачем;

— історично нітрофуразон застосовувався для лікування хвороби Шагаса ― поширеного в Латинській Америці паразитозу, який викликається Trypanosomacruzi. І хоча препарат активно пригнічує процеси життєдіяльності паразита, його застосування обмежене через високу токсичність (Silva F.T., 2016);

— нітрофуразон може бути використаний для профілактики катетерасоційованих інфекцій сечовивідних шляхів (Guay D.R., 2001), а також для інстиляції сечового міхура у пацієнтів зі спінальною травмою та розладами акту сечовипускання (Аллазова С.А., 2017). Його перевагою є той факт, що, на відміну від антибіотиків, його антибактеріальна активність зберігається протягом декількох десятиліть активного застосування в медичній практиці;

— нітрофуразон також застосовується в комбустіології. В експерименті на щурах доведено (Abbas O.L., 2015), що препарат підходить для промивання ран після пересадки шкірних графтів. При цьому епітелізація ран у групі нітрофуразону відмічалася достовірно раніше, аніж у групах, у яких застосовувався розчин сульфадіазіну срібла чи повідон-йоду;

— санація великих рвано-розчавлених ран (Низов О.Н., 2014) також потребує великої кількості антисептичного розчину для промивання та вологих пов’язок, оскільки при поширених ранах не завжди є можливість ушивання дефекту наглухо;

— пов’язки, просочені розчином Фурациліну, використовуються для закриття ділянок шкіри, на яких проведена дермабразія (механічна або лазерна) з метою вирівнювання та депігментації шрамів (Галандаров В.М., 2016);

— санація черевної порожнини розчином Фурациліну при поширеному перитоніті ― це настільки класичний та загальноприйнятий спосіб застосування препарату, що в клінічних дослідженнях хірургічних антисептиків Фурацилін застосовується в контрольній групі (Лелянов А.Д., 2013);

— Фурацилін підходить для промивання жовчовивідних шляхів (зокрема холедоху) (Краснокутский Ю.А., 2006) за наявності в них дренажної трубки або конкрементів;

— розчин Фурациліну може бути використаний з діагностичною метою. При УЗД кишечнику його застосовують в якості контрастної речовини для заповнення товстої кишки через клізму (Манафов С.С., 2016). При УЗД шлунка його порожнину заповнюють розчином Фурациліну з метою неінвазивної діагностики прикритої перфорації виразки шлунка чи ДПК (Хаджибаев А.М., 2018). Цей метод використовується як альтернатива рентгенографії або рентгеноскопії органів черевної порожнини з контрастом, оскільки в разі потрапляння у вільну черевну порожнину через перфоративний отвір не буде додатково викликати розвиток транслокованої мікрофлори;

— Фурацилін рекомендується до застосування в якості антисептика для обробки дрібних побутових травм (садна, подряпини, тріщини та ін). Препарат зручний у побуті, оскільки його можна зберігати та зручно брати із собою при подорожах, розчин швидко готується практично в будь-яких умовах та добре зберігається;

— за аналогією з торакальною хірургією розчин Фурациліну може застосовуватися і в абдомінальній ― для санації черевної порожнини при розлитому гнійному чи каловому перитоніті, обмежених міжпетльових абсцесах, а також для активного проточно-краплинного промивання в післяопераційний період. У цій ситуації перевагою є те, що можна швидко приготувати будь-яку необхідну кількість розчину.

Що слід пам’ятати

Нітрофуразон у високих концентраціях може викликати повну імобілізацію сперматозоїдів (Albert P.S., 1974). Іригація препаратом чи ін’єкція в дистальний сегмент сім’явиносного протоку підвищує ефективність вазектомії, дозволяє досягти ранньої азооспермії у 90% пацієнтів (Albert P.S., 1977).

Фурацилін вважається професійним хімічним фактором розвитку алергічних захворювань у медичних працівників, особливо у тих, чия робота пов’язана з приготуванням та фасуванням розчинів (Лебедева А.В., 2015).

Препарат призначений тільки для місцевого застосування. Це означає, що на відміну від інших таблетованих антисептиків для горла таблетку Фурациліну не можна розсмоктувати в роті. Це важливо пам’ятати, оскільки на сьогодні препарат застосовується виключно зовнішньо, адже при прийомі всередину значно подразнює слизову оболонку верхніх відділів ШКТ, що супроводжується нудотою, блюванням та алергічними реакціями (Тржецинский С.Д., 2014).

Висновок

Таким чином, Фурацилін усе ще актуальний у сучасній медичній практиці. Спектр показань до його застосування спочатку був розширений через високу бактерицидну активність (раніше він застосовувався навіть для лікування бактеріальної дизентерії (Рубцов В.М., 1997), однак у подальшому його застосування було обмежене через токсичність та ймовірність розвитку алергічних реакцій. Згодом в якості зовнішнього лікарського засобу він може застосовуватися практично без обмежень (за винятком кровотечі, алергії чи інших варіантів індивідуальної непереносимості).